Блог

Майстер-клас по пасті для шугарінгу “Шугарекс-Універсал”

Якщо Ви хочете відвідати майстер-клас по пасті для шугарінгу “Шугарекс-Універсал” – зареєструйтесь, будь ласка, у цій формі. Реєстрація (і Ваші персональні дані) потрібні нам для того, щоб:

  • Підготувати для Вас диплом про участиь у майстер-класі;
  • Мати можливість зв’язатися з Вами та ппопередити Вас у разі якихось змін;

Програма майстер-класу:

  • Що таке пасти для шугарінгу другого покоління.
    • Пластичність нових паст
    • Низький вміст цукру
    • Экстра-м’якість
  • Презентація пасти “Шугарекс-Універсал”.
  • Розповсюджені помилки шугарінгу.
  • Практичне тестування пасти.
  • Питання і відповіді на них.

Майстер-клас займає дві години. Реєструйтесь – і потримайте СМС з часом і місцем майстер-класу!

Стилі епіляції в зоні бікіні

Стилі епіляції в зоні бікініМоже здаватися, що стилі епіляції в зоні бікіні – то витребеньки і легковажність. Насправді це важливо. Настільки важливо, що їх класифікацією займаються поважні вчені. Наприклад, Десмонд Морріс, антрополог, зоолог, етолог та соціобіолог з Оксфордського університету, відомий автор науково-популярних книжок і телепрограм. В одній зі своїх книг (“Гола жінка”, дуже рекомендуємо) він і зайнявся класифікацією стилів епіляції в ділянці бікіні.

Нижче – те, що в нього вийшло. Правда, ми трохи уточнили цю класифікацію – зрештою, Морріс не займався шугарінгом протягом більше двадцяти років. Для ілюстрацій ми скористалися римською копією (I-II ст. н. е.) з давньогрецької статуї Афродіти, яка знаходиться в Нью-Йоркському Метрополітен-музеї та на яку можна дивитися навіть дітям.

I. Лінія бікіні. На лобку залишають волосся в зоні, яку прикриває однойменний купальник; все інше – видаляється.

Линия бикини

Лінія бікіні

II. Повне бікіні або сфінкс (на честь бесзшерстої кішки) – видаляється абсолютно все волосся в зоні лобка, як у античної статуї.

Полное бикини или сфинкс

Повне бікіні або сфінкс

III. Європейський лобок – видаляється усе волосся, за виключенням маленької ділянки на “Венериному горбку”.

Европейский лобок

Європейський лобок

IV. Трикутник – видаляється все волосся, за виключенням перевернутого трикутника, нижній кут якого керується… коротше, інша назва цього стилю – “наконечник стріли, що вказує шлях до насолоди”. Трикутник може бути різних розмірів, але він мусить бути менше того, що залишається після епіляції по лінії бікіні.

Треугольник

Трикутник

V. Пташка. По суті, це просто трикутник, внутрішня частина якого теж видаляється. Контури “пташки” можуть бути як рівними, так і злегка скривленими.

Птичка

Пташка

VI. Вусики – з лобка видаляється усе волосся, виключаючи невеличкий прямокутник, який нагадує вусики Чарлі Чапліна. Пропорції та розмір цього чотирикутника можуть варіюватися, знати точний розмір чаплінівских вусиків не обов’язково.

Усы... на лобке.

Вусики… на лобку.

VII. Сердечко – пояснення тут зайві: на лобку залишають фігуру з волосся у формі серця. Екстремальний варіант – пофарбувати волосся червоним або рожевим кольором та відправитися святкувати день святого Валентина.

Сердце

Сердечко

VIII. Посадочна смуга – досить вузька (менше чотирьох сантиметрів, але ширша за два сантиметри) вертикальна полоса у зоні бікіні.

Посадочная полоса

Посадочна смуга

IX. “Плейбой” або смужка плейбою. Це те ж саме, що й посадочна смуга, але ширша за чотири сантиметри. З’явився цей стиль епіляції в США, у Джорджії. Там існувало правило, що виконавиці стриптизу повинні були залишати на інтимному місці смужку волосся, не вужчу за два пальці. А з того, що за дотриманням цієї норми спостерігали поліціанти-чоловіки з доволі товстими пальцями – вийшла безпечна ширина не менша за чотири сантиметри.

"Плейбой" или полоса плейбоя

“Плейбой” або смужка плейбою

X. Бразильське бікіні або бразильський лобок. Про появу цього стилю ми вже згадували в “Короткій історії епіляції”, а його сутність в тому, що посеред лобку залишається дуже тоненька вертикальна смужка волосся.

Бразильское бикини или бразильский лобок

Бразильське бікіні або бразильський лобок

Звісно, кількість можливих дизайнів зони бікіні – нескінчена (ми знаємо навіть випадки розміщення на інтимному місці виконаного з волосся логотипу “Мерседес”) і залежить ця кількість тільки від фантазії майстрині та її клієнток. Тут перечислені тільки десять основних, найпопулярніших і найбільш розповсюджених, стилів епіляції зони бікіні. Маємо надію, що завдяки цій (нехай недосконалій) класифікації майстриням буде легше знайти спільну мову з клієнтками, а клієнткам – з майстринями.

Аптечка для салону краси

Аптечка для салону красиЧим є аптечка, яку повинно мати будь-яке підприємство сфери послуг? І чим така аптечка відрізняється від аптечки косметологічного центру або салону краси?

Звичайна аптечка включає медикаменти, які необхідні для надання первинної медичної допомоги та засоби, що мають стримувати розповсюдження вірусів та інфекцій (від грипу починаючи і ВІЛ-інфекцією закінчуючи). А діяльність  салонів краси  та косметологічних центрів передбачує ще й надання парамедичних послуг. І у первинну аптечку додають  препарати, які необхідні для профільної діяльності закладу. Наприклад, кабінети, що практикують ін’єкційні маніпуляції повинні мати препарати для надання екстреної допомоги (у випадку алергічної реакції тощо) перед прибуттям бригади “Швидкої допомоги”. Перелік  таких препаратів є у протоколах надання невідкладної допомоги у естетичній медицині.

Отже, стандартна аптечка з асортиментом, розширеним згідно вимог салонів краси:

  • перекис водню 3%
  • спирт етиловий 96%
  • розчин йоду 5%
  • борна кислота
  • саліциловий спирт
  • нашатирний спирт
  • розчин протарголу
  • розчин сульфацилу натрію
  • корвалол, розчин
  • валідол та корвалол у таблетках або капсулах
  • розчин преднізолону
  • спазмалгон
  • но-шпа або дротаверину хлорид
  • Pantenol-спрей,
  • лейкопластир бактерицидний
  • лейкопластир паперовий хірургічний
  • мило туалетне або господарське
  • напальчники (не менше за 5 шт.)
  • рукавички медичні
  • маски для обличчя медичні
  • джгут кровоспинний
  • бинт марлевий стерильний
  • вата стерильна, ватні палички
  • присипка дитяча
  • ножиці
  • пінцет
  • шприці 2-2,5 мл.
  • тонометр
  • серветки паперові
  • засобі для жіночої інтимної гігієни (тампони, прокладки)
  • дезінфікуючий розчин для рук

Також дуже корисно мати під рукою::

  • питну воду
  • чайну заварку
  • каву
  • шоколад
  • цукор
  • галетне печиво

Для відвідувачів салону краси або косметологічного центру важлива не тільки якість послуг, але і відчуття безпеки; впевненість у тому, що майстер-косметолог повністю все контролює і, в разі чого, може швидко та професійно надати першу допомогу.  А для цього у вашій аптечці повинно бути у наявності все необхідне. І пам’ятайте, що дуже важливо додержуватись правил зберігання препаратів та поновлювати їх по закінченні терміну придатності (до речі, ці препарати цілком можуть знадобитися і вам)! Не нехтуйте аптечкою – добре укомплектована аптечка зробить вашу роботу більш безпечною і комфортною.

Що таке кислотна мантія?

Що таке кислотна мантіяНаша шкіра має дуже складне завдання. Вона мусить захищати наш організм від безлічі шкідливих речовин. І, в той самий час, пропускати та засвоювати речовини корисні. А ще крім цього, вона слідкує за тепловим та водним балансом, бере участь у обміні речовин, є найбільшим органом чуття, сексуальним органом, та й взагалі, самим великим і важким органом нашого тіла. Ось короткий список того, від чого захищає нас наша шкіра:

  • Холод
  • Спека
  • Радіація
  • Фізичні впливи: тиск, удари, тертя.
  • Проникнення шкідливих хімічних речовин.
  • Проникнення бактерій та мікроорганізмів.
  • Зневоднювання.

Щоб з цим впоратись, шкіра має унікальну захисну структуру. Яка включає механічний, хімічний та біологічний захист. Ця система захисту складається зі шкіряного епідермічного бар’єру та гідро ліпідної мантії (кислотна мантія або мантія Маркіоніні), що його покриває. Вони разом захищають нас від перегріву та переохолодження, від випромінювання, від фізичних впливів, хімічних речовин, шкідливих бактерій та мікроорганізмів.

Що таке кислотна мантія?

Кислотна мантія або мантія Маркіоніні – це водно-ліпідна плівка, що покриває усю поверхню нашої шкіри. Вона складається з

  • поту
  • шкірного сала
  • органічних кислот

Все це виробляє наш організм.

Піт – це водний розчин солей та органічних речовин. Він охолоджує наше тіло та виконує сигнальну функцію: запах поту (йдеться не про запах застоялого поту, а про запах поту свіжого – ми його не свідомо відчуваємо і сприймаємо тільки на “підсвідомому” рівні) приваблює до нас потенційних сексуальних партнерів. Крім того, він достачає до поверхні шкіри деякі їй необхідні речовини (серед них, наприклад, і молочну кислоту; чому це важливо – читайте нижче).

Шкірне сало, загалом кажучи, складається із жирів та воску. Воно зволожує наші шкіру і волосся, живить їх, дає шкірі додатковий захист від холоду й вологи та перешкоджає розповсюдженню мікроорганізмів.

Органічні кислоти (молочна, лимонна) – найважливіша та найактивніша складова мантії Маркіоніні. Вони виникають у результаті біохімічних процесів, що проходять у самій шкірі та на її поверхні. Кислоти виконують декілька функцій, які є дуже важливі як для шкіри, так і для нашого організму в цілому. Це:

  • Зволоження шкіри – кислоти зв’язують воду на поверхні тіла і не дозволяють шкірі пересихати. Це (разом з потом) допомагає нашій термо- і гідро-регуляції; а крім того – дає шкірі можливість отримувати деякі поживні речовини.
  • Підтримання  екологічного балансу на поверхні шкіри – кислоти перешкоджають розповсюдженню шкідливих мікроорганізмів, грибку та кліщів, в той же час створюючи придатні для існування корисних мікроорганізмів умови. А корисна бактеріальна флора, у свою чергу, витісняє та нищить шкідливу. Так що можна сказати, що наша шкіра покрита своєрідним природнім антибіотиком.

рН шкіри

Кислотна мантія (а точніше, кислоти, що в ній містяться) роблять шкіру кислою. рН шкіри – від 4,7 до 5,5 одиниць (нейтральний показник – 7 одиниць [такий має звичайна вода], самі їдкі кислоти мають показник трохи нижче одиниці, а розчин їдкого натру – 14). При цьому під пахвами, біля геніталій та між сідницями середа більш лужна (рН – ближче до 5,5), ніж на решті поверхні шкіри.

Що відбувається, якщо кислотна мантія порушена

Якщо кислотна мантія порушена (а це обов’язково тягне за собою і пошкодження епідермального бар’єру) – у шкіри, як і у організму в цілому, починаються проблеми. А порушити досить крихкий екологічний баланс – не складно. Лужне мило, антибіотики, неправильне харчування, синтетичний одяг, алкоголь та куріння, ультрафіолетове випромінювання, дезінфікуючі засоби, неякісна косметика – все це може зашкодити нашому природному захисту. Тоді:

  • Шкіра втрачає здатність утримувати вологу та сохне. А це може призвести до екземи та підвищує ризик алергічних реакцій.
  • Зміни у кислотності змінюють і мікробіом: шкідливі мікроорганізми, грибок, кліщі починають витісняти корисну мікрофлору. У результаті шкідливі бактерії, хімічні речовини та алергени проникають скрізь наш захисний шар і викликають хвороби, алергії тощо – і не тільки на поверхні шкіри…

Як зберегти кислотну мантію

Існує кілька простих правил, які дозволять вам зберегти крихкий хімічний та екологічний баланс на поверхні шкіри. Їх виконання, до речі, буде корисне і для здоров’я в цілому. Ось ці правила:

  • Не зловживайте миттям та милом. Чистота – це, звісно, важливо; але надмірна чистота – як и будь-яка крайність – шкодить. Лужне мило нейтралізує кислоти, в наслідок чого наш мікробіом змінюється на користь шкідливих організмів, через що, у свою чергу, шкіра пересихає. Старайтеся використовувати кислі або нейтральні, а не лужні мила (особливо на обличчі, під пахвами, у паху та між сідницями). Використовуйте звичайне (лужне) мило, тільки за крайньої потреби. Віддавайте перевагу душу перед ванною і, у будь якому разі, не лежіть у воді аж доки у вас на пальцях почне зморщуватися – це означає, що захисні механізми шкіри вже не можуть впоратися зі своїм завданням. Так само не зловживайте дезінфікуючими засобами (у тому числі і “бактерицидними серветками”) – просто не користайтесь ними без справжньої потреби.
  • Намагайтеся уникати одежі з синтетичних тканей (особливо білизни), вибирайте повітропроникну одежу з натуральних тканин.
  • Не зловживайте косметикою (особливо декоративною). Користуйтесь тільки якісною косметикою від поважних виробників. Якщо використовуєте косметичні засоби – то точно слідуйте інструкції та рекомендаціям вашого косметика. До речі, перед тим, як використовувати косметику – конче необхідно проконсультуватися зі спеціалістом.
  • Не користайтесь солярієм (ультрафіолет – поза іншою шкодою – ще й нищить корисну мікрофлору у вас на шкірі). Намагайтеся не перебувати занадто довго на сонці (для мешканців Північної та Східної Європи безпечний час перебування на сонці становить 10-15 хвилин); а якщо вже ви вирішили провести день на пляжі – користуйтеся сонцезахисним кремом (і обов’язково робіть це згідно інструкції).
  • Слідкуйте за харчуванням – уникайте напівфабрикатів, трансжирів, цукру, надмірного заживання вуглеводів, молока та неякісних продуктів; пийте більше води.
  • Не використовуйте без необхідності (і, тим більше, без призначення лікаря) антибіотики або засоби, що їх містять.

Взагалі, ситуація виглядає так: за багато тисячоліть еволюції природа створила чудовий захисний механізм – шкіру. Ми навіть ще точно не знаємо, як цей механізм працює. Але, не зважаючи на це, ми намагаємося втручатися у його функціонування (звісно, з добрими намірами – але ми знаємо, куди провадить дорога, що ними вимощена). В результаті ми отримуємо абсурдні ситуації. Ми нищимо свій природний захист, потім – щоб це виправити – мастимося якимось чудо-кремом, щоб пізніше виявити, що шкіра без цього крему вже не хоче виконувати свої природні функції… Спершу ми приймаємо ліки – а потім ми змушені приймати нові ліки – задля того, щоб вилікувати наслідки попереднього лікування… Це, звісно, не значить, що треба відмовитися від ліків, косметичних засобів – це значить лише, що використовувати все треба зважено, свідомо та під контролем спеціалістів. Наша мета не заміщати наш природний захист штучними засобами, а підтримувати його якнайдовше у працездатному стані та допомагати йому у крайніх випадках.

Коротка історія епіляції

Коротка історія епіляціїКоротка історія епіляції, насправді, не така вже й коротка. Небажане волосся на тілі видаляли ще у Стародавньому Єгипті. На давніх індійських скульптурах люди (та боги) зображені без рослинності на грудях, під пахвами та в паху. У більшості культур світу волосся на тілі вважалося некрасивим та не дуже-то й потрібним. З багатьох причин: естетичних, гігієнічних, релігійних і, навіть, з філософських – наприклад, буйні зарості в “неналежних” місцях сприймалися як прояв тваринної природи.

Небажане волосся могло навіть призвести до особистої трагедії. Так сталося з дружиною Джона Раскіна, Еффі Грей. Розповідають, що пошлюбної ночі молодий увійшов у подружню спальню та… який жах! виявив у коханої на лобку пишні ку́щі. Це настільки відрізнялося від елегантної та безволосої краси античних статуй, що славетний художник, мистецтвознавець і естет (ледве стримуючи позиви на блювоту) прожогом вискочив з сімейної почивальні. І не заходив туди більше ніколи. Через шість років Еффі Грей (залишаючись невинною) отримала розлучення та вийшла заміж за іншого відомого художника, Джона Еверетта Мілле. Він не був аж таким ідеалістом та із розумінням відносився до природнього стану людського тіла: у другому шлюбі Еффі народила вісьмох дітей.

Точно сказати, коли з’явилася епіляція – неможливо. В Єгипті часів фараонів вона вже напевно існувала. Попервах собі волосся видаляли жерці – вони були зобов’язані дотримуватися ритуальної чистоти. Пізніше видаляти заріст з-під пахв та з зони бікіні почали жінки. Здебільшого для видалення волосся використовували бритву; інколи – пемзу; але багаті дами могли застосовувати пасту з меду та масла.

У Стародавній Греції теж видаляли волосся з тіла. Причому це робили не тільки жінки. Для чоловіка (особливо для чоловіка з вищих верств суспільства) вважалося пристойним мати волосся тільки на голові, заріст на грудях, руках, ногах, під пахвами та біля геніталій ретельно видалялася. Для епіляції греки використовували три способи: вищипування волосся за допомогою пінцетувипалювання вогнем та випалювання гарячою золою.

З часом грецький звичай перейняли і давні римляни. Правда, чоловіки у Римі перестали видаляти волосся з лобка; на грудях, руках та ногах рослинність видалялася у залежності від капризів моди та смаку, але, наприклад, безволосі ніздрі та пахви («Запах провідці отар, цапа, з під пахв щоб не чувсь» – радив Овідій) були обов’язковою ознакою культурної людини. Жінки видаляли зайве волосся з усього тіла: «Далі. Чи варто про те, щоб у тебе з-під пахв не йшов запах, Щоб у жорстких волосках ноги твої не були?» – питав той же Овідій у своєму “Мистецтві кохання”; але заріст у зоні бікіні інколи лишали. До наведених вище способів епіляції римляни додали ще декілька: видалення волосся за допомогою вапна, “гоління” ниткою та воскову епіляцію (бджолиний віск перемішували зі смолами, дьогтем та іншими інгредієнтами та наносили на тіло гарячим – як і зараз).

Ось приклад давнього рецепту з використанням вапна: “…мазь для видалення волосся … роби так: треба насипати три унції просіяного негашеного вапна у глиняний горщик та приготувати з неї [гарячу] кашицю, додатиь одну унцію аурипігменту та знову поставити варитися, перевіряючи пір’їнкою, чи готова кашиця. Дивись, щоб не переварилося, а також не залишай її подовгу на шкірі, бо дуже вже гаряча”. Не намагайтеся повторити це вдома – від такого засобу з вас просто може злізти шкіра.

Також стародавні римляни винайшли кілька “магічних” притирань “від волосся”, але про них пізніше – бо їх розквіт прийшовся на Середні віки.

Наступним важливим етапом у історії епіляції ми зобов’язані арабам. Згідно вимог ісламу, мусульманин мусив регулярно видаляти волосся з-під пахв та з паху. Попервах для цього використовували традиційні методи (гоління, вищипування пінцетом тощо), але у VII столітті на Ближній Схід з Індії прийшов цукор. І араби пристосувалися робити з нього пасту для видалення волосся – так з’явився шугарінг.

В середньовічній Європі шугарінг не прижився – кліматичні умови не підходили для вирощування цукрової тростини. У наслідок цього цукор був занадто дорогий і занадто смачний для того, щоб використовувати його на всякі дурощі. І взагалі епіляція втратила на популярності – волосся з тіла видаляли переважно куртизанки та дами з вищого товариства. При цьому використовували методи успадковані від античності. Інколи досить фантастичні. Як, наприклад, такий: “Молоко суки, козині слізки та молочко молочаю, якщо їх змішати, не дають рости видаленому волоссю, якщо відразу намастити потрібне місце. Це допомагає, щоб не ріс дитячий пушок”.

Взагалі ж на Заході епіляцію вважали діянням грішним. Та й навіщо вона – якщо оголених тіл одне одного не бачило навіть подружжя: пристойність вимагала займатися сексом у сорочках. Ось і вийшло, що волосся видаляли лише куртизанки та вільнодумні дами з вищих верств – та и те не всі. Тим більше, що існували інші способи прикрашення інтимних місць. Як, наприклад, описані Брантомом (йдеться про француженок XVI сторіччя): «Чув я про іншу красиву та достойну даму, у котрої волосся це було так довге, що вона заплітала їх, накручуючи на шнурки та стрічку червоного або іншого кольору, завиваючи таким чином, точно буклі на перуці, а потім прикріпляла до стегон і в такому вигляді показувалася інколи чоловіку або коханцю».

А чоловіча епіляція у середньовічній Європі остаточно канула в Лету.

Така ситуація зберігалася до XIX – початку XX століть. Епіляцію робили переважно проститутки (аби не передавати клієнту небажану живність), дами демімонду, танцюристки, моделі (мова  про моделей скульпторів та живописців – вони видаляли волосся, щоб походити на античні скульптури) та рідкі не закомплексовані представниці вищих прошарків суспільства. Наприкінці XIX століття, правда, винайшли метод електричної епіляції (у 1875 році; кожна волосина випалювалася розрядом току, який підводився до неї за допомогою дуже тонкої голки), але цей метод був дорогим і складним, через що й не розповсюдився широко.

У минулому сторіччі звичаї стали більш вільними і догляд за тілом (та його прикрашення) перестали вважатися чимось гріховним. Спершу (в 1920-х) прийшла мода на короткі сукні. Та волосся на ногах ще можна було замаскувати за допомогою панчіх. Але з’явилися купальники-бікіні – і це був вирішальний удар. Епіляція відродилася. Почалося, звісно, зі звичайного гоління. Та у 1950-х роках сім сестер з Бразилії перебралися до Нью-Йорку і привезли туди шугарінг (який, в свою чергу, завезли у Бразилію емігранти-араби і який там чудово прижився – через спеку та моду на вже згадані купальники-бікіні). В 1960-70-х тріумфальний похід епіляції дещо уповільнився (через введену хіпі моду на природній вигляд), але потім продовжилося з новою енергією. Тим більше, що з’явилися нові способи видалення волосся – фото-епіляція та лазерна епіляція. Повернулася навіть чоловіча епіляція.

Зараз на Заході роблять собі епіляцію (хоча б час від часу) біля 80% жінок. У зв’язку з цим екологи навіть почали непокоїтися через загрозу для існування лобкової воші – ніби, епіляція зони бікіні нищить її середовище проживання.

Тим не менш, способи видалення волосся лишаються на здивування консервативними. У більшості випадків (70-98% – залежно від зони на тілі) користуються звичайною бритвою, ще у 3-5% випадків – електробритвою або епілятором. До 7% епіляцій (знову ж таки, залежно від зони) роблять за допомогою шугарінгу або воску. І лише 1-2% (в сумі) дають електроепіляція, фотоепіляція та лазерна епіляція. Стільки ж залишається на долю пінцету або нитки. Ще біля проценту дають креми для епіляції та різноманітні хімічні методи. Цікаво, якою епіляція буде у майбутньому?

Асептика і антисептика. Частина 1

Тут зібрані загальні положеня та сьогочасні рекомендації для салонів краси та самостійних майстрів косметологів.

Поняття «асептика» утворилося з негативної грецької частки “а” та слова “septikos” –  гнильний. Це поняття об’єднує методи профілактики попадання патогенної мікрофлори у рани, тканини та порожнини тіла.

Слово «антисептика» теж має грецьке походження: воно утворилося з “anti” – проти та вже знайомого нам “septikos”. Антисептика поєднує способи та методи стримування росту хвороботворних мікробів і боротьби з ними.

Ці терміни  часто застосовуються у роботі  практикуючого косметолога.  Давайте роздивимося їх краще.

Отже, асептика або знезараження.

Асептика – комплекс заходів з попередження ранової інфекції. Цей комплекс складається з:

  • Профілактичного знищення мікробів та попередження їх попадання у рану.
  • Дотримання стерильності –  стерилізації приладів та інструментів.

Асептика застосовується як перед медичними та косметичними маніпуляціями, так і під час їх виконання.

Одним з засновників асептики вважається німецкий хірург  Эрнст фон Бергманн.

Він запропонував фізичні методики знезараження: кип’ятіння, обпалювання, прожарювання, автоклавування. Сюди можно ще додати обробку гарячою парою, сонячним світлом, інфрачервоним та радіоактивним випромінюванням, вимороженням тощо.

Крім фізичних методів знезараження є ще механічні і хімічні методи знезараження.

Механічні методи знезараження зменшують концентрацію патогенних мікроорганізмів і включають усі міри з очищення поверхонь –  прибирання куряви, миття, фільтрацію повітря, очищення води тощо.

Хімічні методи знезараження – це використання спеціальних засобів, які справляють на мікроорганізми бактерицидну,  вируліцидну,  фунгіцидну та спороцидну дію. Звичайно використовують комбінировані препарати, які включають

  • ПАВ-и
  • четвертинні амонієві ссполуки
  • хлор
  • перекис водню
  • галогени
  • спирти
  • феноли
  • альдегіди
  • ензіми
  • кислоти та ін.

Підставою асептики  є стерилізація.

Дуже важлива правильна обробка інструментів після їх використання. Така обробка включає наступні кроки:

  • Дезінфекцію (замочування у дезінфікуючих розчинах та засобах),
  • Очистку інструменту (вона може бути поєднуватись з попереднім кроком, як, наприклад, при використанні ультразвукової ванни з дезінфікуючим розчином) спеціальними розчинами, що вміщають детергенти,
  • Відмивання інструменту проточною водою, обробка дистильованою водою,
  • Власні стерилізацію.

Способи та методи стерилізації:

  • Стерилізація парою під тиском – автоклавування (білизна, ватно-марлеві принлежності, скло, вироби з резини, металеві та ін. інструменти).
  • Стерилізація у сухоповітряних або сухожарних шафах при температурі 150-180⁰С протягом 60 хвилин (металеві інструменти, скло).
  • Кип’ятіння протягом 30-40 хвилин (металеві інструменти).
  • Холодна стерилізація хімічними засобами – згідно інструкції до них.
  • У вигляді виключення можливою є обробка 96%  спиртом протягом 30 хвилин; обпалювання цільних металевих інструментів на відкритому вогні або гласперленовій  спосіб – стерилізація за допомогою скляних кульок, які нагрівають у спеціальному стерилізаторі до 200⁰С протягом15-20 секунд.
  • Також можуть застосовуватись у косметологічній практиці (хоч і рідко)такі методи як: газова стерилізація, плазмова очистка у низькотемпературних плазмових стерилізаторах, використання короткочасового імпульсного інфрачервоного випромінювання.

Як зберігати стерилізований інструмент?

  • у пакетах зі спеціального паперу,
  • у спеціальних захисних боксах,
  • в “ультрафіолетових” боксах (Увага!!! Ультрафіолетові бокси для зберігання інструменту і бокси для стерилізації – це не одне й те саме).

Як довго зберігається простерилізований інструмент?

  • до 20 днів у “крафт”-пакетах,
  • до 3 днів у звичайних паперових пакетах
  • інструмент використовується відразу після стерилізаціх та у тому ж приміщенні, якщо він не був упакований.

Антисептика – комплекс заходів з ппопередження і боротьби з розмноженням  можливої та наявної патогенної флори. Вона базується на використанні засобів активної антимікробної дії.

Зараз методи асептики і антисептики використовуються разом та тісно переплітаются для максимально ефективної боротьби с розповсюдженням інфекційних захворювань  у б’юті-індустрії.

Асептика та антисептика у косметологічній практиці обіймає наступне: виконання санітарно-гиігієнічних вимог до салонів краси та у правильній організації робочого місця косметолога. Санитарні вимоги регулюються законодавчою базою країни, резидентом якої є працівник б’юті-індустрії. Звісно, усі засоби для дезінфекції мають бути внесені у державні реєстри дезінфікуючих засобів та мати  актуальний термін регістрації.

Просто родимка чи меланома?

Рак шкіри – найбільш розповсюджений вид раку. Одна з основних причин його виникнення – ультрафіолетове випромінювання. Порції ультрафіолету ми отримуємо у солярії, під час засмагання та при прийнятті сонячних ванн, навіть просто перебуваючи на сонці. Так само виникнення раку шкіри може викликати контакт поверхні тіла з канцерогенними речовинами; має значення і генетична схильність до появи злоякісних пухлин. Меланома – найнебезпечніша форма раку шкіри. Її своєчасне визначення може врятувати життя. Але як її визначити?

Плями незвичайного кшталту на шкірі, які викликають дискомфорт та непоять, можуть виявитися меланомою. Для спеціалістів, що працюють зі шкірою (косметиків, масажистів, візажистів, татуювальників тощо) дуже важливо вміти відрізнити підозріле утворення від нешкідливої родимки. Навіть більше, часто косметик (або подібний до ньго професіонал) є першим, хто може виявити та запідозрити рак шкіри. Своєчасно скерувавши свого клієнта до лікаря, він може дійсно врятувати йому життя.

Просто родинка или меланома

Тест ABCDE для визначення меланоми: згори – звічайна родимка, знизу – меланома.
“A” -асиметрія: звичайна родинка симетрична – у меланоми одна половина, зазвичай, більша за іншу або помітно відрізняється від неї формою.
“B” – край: звичайна родимка має рівний край – а у меланоми він нерівний.
“C” – колір: звичайна родимка має бути однорідного темно-коричневого або чорного кольору – меланома ж має колір неоднорідний, часто з дивними відтінками (рожевий, зеленуватий тощо).
“D” – діаметр: у нешкідливої родинки він рідко перевищує 6 міліметрів – це приблизно дорівнює діаметру олівця або ручки.
“E” – розвиток: якщо форма, розмір або колір родимки змінюються з цасом – це дуже вагома причина щоб запідозрити в ній меланому та негайно звернутись до лікаря.

Для діагностування меланоми існує простий візуальний тест ABCDE (це професійний медичний тест, розроблений у США у 1980-х роках).

  • «A» означає «Asymmetry», асиметрію.
  • «B» – це «Border», край.
  • «C» – «Color», колір.
  • «D» – «Diameter», діаметр.
  • «E» – «Evolving», розвиток.

Це ті параметри, за якими звичайна, нешкідлива родимка відрізняється від меланоми.

  • Асиметрія: звичайна родинка симетрична – у меланоми одна половина, зазвичай, більша за іншу або помітно відрізняється від неї формою.
  • Край: звичайна родимка має рівний край – а у меланоми він нерівний.
  • Колір: звичайна родимка має бути однорідного темно-коричневого або чорного кольору – меланома ж має колір неоднорідний, часто з дивними відтінками (рожевий, зеленуватий тощо).
  • Діаметр: у нешкідливої родинки він рідко перевищує 6 міліметрів –це приблизно дорівнює діаметру олівця або ручки.
  • Розвиток: якщо форма, розмір або колір родимки змінюються з часом – це дуже вагома причина щоб запідозрити в ній меланому та негайно звернутись до лікаря.

Нешкідлива родимка завжди симетрична, однорідного темно-коричневого або чорного кольору, має рівний край, діаметр не більший за 6 міліметрів і не змінюєтся з часом. Якщо пляма на шкірі не відповідає хоча б одній з вищенаведених ознак – це може бути меланома і необхідно негайно звернутися до спеціаліста.

Якщо паста для шугарінгу занадто густа або рідка – як це виправити?

Консистенція пасти коригується змішуванням її з іншими пастами та розведенням пасти водою або спеціальними розчинами.

Якщо паста для шугарінгу надто густа

  • Зробити пасту пластичнішою можна нагрівши її перед початком роботи до 30-35°С.
  • Пасти “Шугарекс” можна розвести на будь-якому етапі роботи: як при початку, так і під час процесу – по мірі загущення та ущільнення пасти. Розводити пасту можна водою, тоніком або спеціальним рідким розчинником. Звичайно використовують два методи розведення:
    • Наносять на тіло смужку пасти і потім бризкають на неї розчинником, водою або іншою рідиною – після чого кілька секунд чекають. Паста змішуються з розріджувачем під час знімання з тіла.
    • Додають краплю розріджувача до шматочка пасти та розминають його двома руками. Щоб пасту пом’якшити ще більше – дію повторюють.
  • Найбільш ефективним є додавання до основної, робочої пасти спеціальної пасти-розріджувача (наприклад, “Шугарекс-Універсал Special”).

Якщо паста для шугарінгу надто м’яка й текуча

  • Для більш комфортної работи с м’якими пастами використовуйте рукавички.
  • Наносіть на епільовану ділянку тальк або присипку.
  • Ущільнити, загустити пасту можна, додаючи до неї більш густу пасту (наприклад, додайте до шматочка, яким працюєте, 10-15 г “Шугарекс-Карамель”). Отриману суміш треба ретельно розім’яти – і ваша паста стане набагато стабільнішою.

У скрайньому випадку – якщо ваша паста занадто рідка і ви не маєте “Шугарекс-Карамель” – м’яку пасту можна знімати за допомогою бандажа (нанести пасту на тіло шпателем – байдуже, розігрітою чи холодною – та знятитканевою або паперовою стрічкою).

Чому при нанесенні та відриві паста для шугарінга може захоплювати не всі волосинки?

Чому при нанесенні та відриві паста для шугарінга може захоплювати не всі волосинки? Зазвичай паста не захоплює волосинки, якщо вона занадто густа для проведення процедури при існуючих на момент ії виконання зовнішніх умовах (вологість, температура тощо).
Якщо паста занадто густа, її можна розбавити спеціальною пастю (“Шугарекс-Універсал Special”), більш м’якою пастою (“Шугарекс-Бандаж”), водою, тоніком тощо. При цьому паста не “потече”, а стане більш м’якою та пластичною.
Також можна пасту перед використанням нагріти до температури 30-35⁰C.
У подібній ситуації не варто використовувати тальк або інші додатки, що можуть загустити пасту.