Сьогодні ми зануримося у світ, який щодня супроводжує нас, але залишається таким же загадковим, як морські глибини, – у світ вашого волосся. Так, так, тієї самої, здавалося б, простої волосинки, що так елегантно (чи не дуже) прикрашає наші голови. Чи замислювалися ви коли-небудь, що ця тонка ниточка — справжня інженерна споруда, що підкоряється біологічним законам, впливає на нашу психіку і, на жаль, часом влаштовує нам справжнісінький бунт?

Дозвольте мені провести вас від самого кореня до кінчика, розкриваючи таємниці анатомії, фізіології та, звісно, тих невеликих (і не дуже) проблем, які роблять наше життя… волосинозалежним. Як казав великий філософ Аристотель, помітивши зв’язок між мужністю та облисінням (хоча його висновки про жінок і євнухів були, скажімо так, не зовсім науковими за сучасними мірками): «З усіх живих істот найпомітніше лисіють люди…» І хоча ми сьогодні знаємо, що не тільки люди лисіють, і те, що жінки теж можуть страждати від андрогенної алопеції, його спостережливість варта поваги. Тож, починаймо!

Колообіг волосся в природі, чи не так?

Життя волосинки – це нескінченний цикл зростання, відпочинку і… прощань. Кожен волосяний фолікул – це маленька фабрика, що працює за суворим графіком. Цей цикл поділяється на три основні фази: анаген, катаген і телоген.

Анаген, або фаза активного росту, – це час інтенсивної праці. Уявіть собі, що волосинка завзято виростає з вашої шкіри, подовжуючись на 10-15 мм щомісяця. Для волосся на голові ця фаза може тривати від 2 до 7 років, а то й довше, залежно від генетики. Саме завдяки анагену ми можемо милуватися довгими локонами. У цей період клітини волосяної цибулини (матриці) активно діляться, а волосяний фолікул глибоко занурений у дерму та отримує з її глибин життєво важливі поживні речовини та гормональні сигнали. У нормі близько 80-90% волосся на голові перебуває в анагені.

Потім наступає коротка, але важлива катаген-фаза, або перехідна фаза. Вона триває лише кілька тижнів (2-3 тижні). У цей час волосяний фолікул скорочується, відокремлюючись від кровоносних судин, що його живлять, і готується до відпочинку.

І, нарешті, телоген, або фаза спокою. Вона триває приблизно 2-4 місяці. Під час телогену стара волосинка, що вже не росте, залишається у фолікулі, поки її не виштовхне нова, яка починає свій анаген. У нормі близько 10-15% волосся перебуває в цій фазі. Щодня ми втрачаємо близько 50-100 волосин – це абсолютно нормально і є частиною природного циклу. Зрозуміли, так? Без паніки, якщо після розчісування на гребінці залишилося кілька волосин – це просто колообіг!

Але що, коли цей “колообіг” дає збій? Андрогенна алопеція, наприклад, – це справжня диверсія на наших волосяних фабриках. У чоловіків (за шкалою Гамільтона-Норвуда) і жінок (за шкалою Людвіга) вона проявляється по-різному. Суть її в тому, що фаза анагену скорочується, а волосяні фолікули мініатюризуються, виробляючи все тонші й коротші волосинки – велусні, або пушкове волосся, замість термінального, тобто звичайного міцного. Винен у цьому переважно дигідротестостерон (ДГТ), що утворюється з тестостерону за допомогою ферменту 5α-редуктази. Ось чому такі препарати, як фінастерид, який блокує цей фермент, можуть бути ефективними.

Ще однією поширеною проблемою є телогенове випадіння волосся (telogen effluvium). У цьому випадку більша кількість волосяних фолікулів одночасно переходить у фазу телогену, ніж зазвичай, що призводить до дифузного стоншення волосся. Причиною можуть бути стрес, хвороби, операції, зміни в дієті – що завгодно, що “шокує” організм. І тут ми підходимо до цікавого моменту: наші волосся є дзеркалом нашого внутрішнього стану, нашої фізичної та психічної рівноваги.

Будова: не така вже й проста ця волосинка

Тепер, коли ми розібралися з життєвим циклом, давайте зазирнемо під мікроскоп і подивимося, з чого ж складається ця загадкова волосинка.

Волосяний фолікул – це не просто “дірочка” в шкірі, це складна структура, що знаходиться глибоко в дермі. Він містить волосяну цибулину, де відбувається активний поділ клітин, і дермальний сосочок, що забезпечує кровопостачання та керує ростом волосся. У цій цибулині розташовані стовбурові клітини, відповідальні за регенерацію фолікула. Поруч із фолікулом завжди знаходиться сальна залоза, яка виробляє себум – природне мастило, що надає волоссю блиску та еластичності.

Сама волосяна нитка (shaft) складається з трьох основних шарів:

1. Серцевина (medulla): Центральна частина, що складається з м’яких, частково кератинізованих клітин і проміжків, наповнених повітрям. Вона не завжди присутня, особливо в тонкому волоссі.
2. Кора (cortex): Найтовстіший шар, що становить близько 90% маси волосся. Він складається з довгих, веретеноподібних, щільно упакованих кератинових клітин, що містять пігмент меланін. Саме кора надає волоссю міцності, еластичності та кольору.
3. Кутикула (cuticle): Зовнішній захисний шар, що складається з 6-10 шарів пласких, перекриваючих одна одну клітин, що нагадують черепицю на даху. Ці клітини, що рухаються від кореня до кінчика, захищають внутрішні шари від пошкоджень. Ушкодження кутикули призводять до ламкості та посічених кінчиків.

Колір волосся визначається типом і кількістю меланіну в кортексі. Є два основні типи меланіну:

• Еумеланін: відповідає за чорний і коричневий колір.
• Феомеланін: надає волоссю рудого та жовтого відтінків.

Меланоцити – спеціальні клітини в волосяній цибулині – виробляють ці пігменти. А ось сивина – це результат припинення вироблення меланіну, коли меланоцити “виходять на пенсію”.

А тепер про те, як ця крихкість ламається

Волосся, попри свою міцність (воно досить еластичне і може витримати значне навантаження), досить крихке і схильне до різноманітних структурних аномалій, як вроджених, так і набутих.

Серед вроджених аномалій волосяного стрижня виділяють:

• Pili torti (скручене волосся): волосяний стрижень сплющений і скручений навколо своєї поздовжньої осі на 180° і більше. Цікаво, що під растровим електронним мікроскопом з’ясувалося, що скручування може бути від менш ніж 180° до 360°, і часто поєднується з іншими аномаліями, такими як поздовжні борозни. Це може бути ізольованою проблемою або частиною синдромів, пов’язаних із кератозом, аномаліями зубів, нігтів, слуху та гіпогонадизмом. Наприклад, при синдромах Бйорнстада або Крандалла спостерігається асоційоване порушення слуху, тому при Pili torti важливо проводити аудіометричне дослідження.
• Monilethrix (ниткоподібне волосся): характеризується регулярними веретеноподібними потовщеннями і стоншеннями волосяного стрижня з інтервалом 0.7-1.0 мм, що робить волосся ламким у місцях стоншення. Цікаво, що під світловим мікроскопом нетреноване око може сплутати його з Pili torti.
• Trichorrhexis invaginata (синдром Неттертона): вкрай характерна аномалія, при якій дистальна частина волосяного стрижня телескопічно втискається в проксимальну, нагадуючи бамбукову палицю. Це є ключовим симптомом синдрому Неттертона, що включає також іхтіоз та атопію.
• Трихотіодистрофія (Trichothiodystrophy): назва походить від грецьких слів “волосся”, “сірка”, “порушений” і “живлення”. При цій аномалії волосся має знижений вміст сірки, що призводить до ламкості та характерної смугастості в поляризованому світлі. Це маркер складних ектодермальних порушень розвитку.

До набутих аномалій належать:

• Trichorrhexis nodosa: найпоширеніша причина посічених кінчиків, викликана механічними або хімічними пошкодженнями (наприклад, надмірним розчісуванням, хімічною завивкою, фарбуванням). Вона проявляється вузликами на волосяному стрижні, де кутикула зруйнована, і кора розпадається. Лікування полягає в уникненні пошкоджуючих факторів та застосуванні підтримуючих засобів.
• Trichoptilosis (посічені кінчики): просте поздовжнє розщеплення волосяного стрижня, з яким, на жаль, знайомі багато хто.
• Trichonodosis (вузлувате волосся): багаторазові вузлики на волоссі, часто спричинені нав’язливими маніпуляціями (neurotic trichonodosis).
• Pseudomonilethrix: нерегулярно розташовані “вузликоподібні” потовщення, які є артефактами здавлювання через підвищену ламкість волосся.

Так що, бачите, навіть волосинка має свої “слабкі місця”, які, як і будь-яка інша частина нашого тіла, вимагають уваги та розуміння.

Зачіска псується, коли тіло бунтує: поширені проблеми волосся та шкіри голови

Тепер давайте поговоримо про те, як різні захворювання можуть впливати на наше волосся, перетворюючи його з корони краси на джерело занепокоєння.

Алопеція (випадіння волосся) – це, мабуть, найпоширеніша скарга. Ми вже згадували андрогенну алопецію і телогенове випадіння. Але це ще не все.

• Гніздова алопеція (Alopecia areata): це аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує волосяні фолікули, призводячи до швидкої втрати волосся в обмежених круглих ділянках. Вона може бути настільки обширною, що зачіпає все волосся на голові (alopecia totalis) або все волосся на тілі (alopecia universalis).
• Трихотіломанія (Trichotillomania): це не хвороба фолікулів, а розлад імпульсного контролю, при якому людина компульсивно висмикує власне волосся. Це часто пов’язано зі стресом або психосоціальними факторами, і, на жаль, найчастіше зустрічається у дітей та підлітків.

Рубцеві алопеції – це окрема категорія, коли запалення призводить до незворотного руйнування волосяних фолікулів і утворення рубців. До них відносяться:

• Лишай (Lichen planopilaris): хронічне запальне захворювання, що викликає рубцеве облисіння, часто з фолікулярними папулами та перифолікулярним запаленням.
• Фолікуліт декальвуючий (Folliculitis decalvans): глибокий, гнійний фолікуліт, який призводить до рубцевого облисіння. Характерним є утворення “пучків волосся”, коли кілька волосин виходять з одного фолікулярного отвору.
• Акне потилиці (Acne keloidalis nuchae): хронічне запалення волосяних фолікулів на потилиці, що призводить до утворення келоїдоподібних рубців і рубцевого облисіння. Часто виникає у людей з кучерявим волоссям, і гоління шиї може погіршити стан.

Інфекції шкіри голови також можуть бути причиною проблем:

• Стригучий лишай (Tinea capitis): грибкова інфекція, що вражає волосся і шкіру голови, викликана дерматофітами родів Trichophyton або Microsporum. Діагностика включає огляд під лампою Вуда (особливо для Microsporum, яке дає характерне зелено-жовте світіння) та мікроскопічне дослідження волосся. Лікування системне, часто гризеофульвіном.
• П’єдра (Piedra): грибкова інфекція, що проявляється вузликами на волоссі. Біла п’єдра викликана Trichosporon cutaneum і є скоріше поверхневою, тоді як чорна п’єдра, спричинена Piedraia hortae, вбудовується в кутикулу.

Інші поширені патологічні стани шкіри голови:

• Себорейний дерматит / лупа: хронічне запальне захворювання, пов’язане з надмірною секрецією шкірного сала та проліферацією дріжджового грибка Malassezia. Супроводжується лущенням та свербежем.
• Триходінія (Trichodynia): стан, що характеризується болем або дискомфортом шкіри голови, часто описується як “катар волосся”. Раніше вважався чисто психогенним розладом, але дослідження показали підвищену експресію речовини Р (нейропептиду, що є медіатором болю та нейрогенного запалення) у шкірі голови таких пацієнтів. Це вказує на більш складний психосоматичний механізм.

Шпигунські ігри дерматологів: як діагностувати проблеми волосся

Діагностика захворювань волосся та шкіри голови – це ціле мистецтво, що поєднує клінічний досвід та сучасні технології. Для дерматолога важливо не лише побачити проблему, а й зрозуміти її причину.

• Трихоскопія (Trichoscopy): це неінвазивний метод дослідження волосся та шкіри голови за допомогою дерматоскопа. Вона дозволяє візуалізувати структури волосяного стрижня, фолікулів та судин, які не видно неозброєним оком. Завдяки трихоскопії можна виявити характерні ознаки різних алопецій (наприклад, жовті точки при алопеції ареата, різноманітність діаметра волосся при андрогенетичній алопеції), інфекцій (лусочки, ніти вошей), а також відрізнити рубцеву алопецію від нерубцевої. Це, по суті, “шпигунський” прилад для дерматологів, що дає змогу проникнути в таємниці волосяного світу.
• Трихограма (Trichogram): передбачає мікроскопічне дослідження епільованих волосин для оцінки стану коренів волосся, співвідношення волосся в різних фазах циклу (анаген, телоген). Це важливий метод для діагностики дифузного випадіння волосся.
• Біопсія шкіри голови: є більш інвазивним, але іноді необхідним методом, особливо при рубцевих алопеціях або для диференціальної діагностики складних випадків. Зразки тканини досліджуються гістологічно для виявлення запалення, фіброзу та інших патологічних змін.
• Мікроскопічне дослідження волосяного стрижня: допомагає виявити структурні аномалії волосся, такі як Pili torti, Monilethrix, Trichorrhexis nodosa. Для цього можуть використовуватися відбитки кутикули, які потім досліджуються під світловим мікроскопом.
• Лампа Вуда (Wood’s light): застосовується для діагностики деяких грибкових інфекцій шкіри голови, таких як мікроспорія, яка дає характерну зелено-жовту флуоресценцію.

Замість епілогу: диво, що завжди з нами

Ось ми й здійснили нашу маленьку подорож у дивовижний світ волосини. Від її кореня, цієї мініатюрної, але надзвичайно складної фабрики життя, до самого кінчика, який щодня стикається з викликами зовнішнього світу. Ми побачили, що волосся – це не просто естетичний атрибут, а живий, динамічний матеріал, що активно бере участь у гормональному обміні, є дзеркалом нашого фізичного здоров’я та психологічного благополуччя, а також змінюється з віком.

Проблеми з волоссям, хоч і не завжди становлять фундаментальні медичні загрози, можуть викликати значні психологічні страждання, впливаючи на самооцінку та якість життя. Історія медицини свідчить, що люди здавна прагнули зберегти волосся на голові та видалити зайве на тілі, використовуючи для цього, на жаль, не тільки наукові методи, а й шарлатанство. Але завдяки прогресу медичних наук та трихології, яка стала добре організованою галуззю, заснованою на спостереженнях та наукових відкриттях, сьогодні ми маємо ефективні засоби для діагностики та лікування багатьох проблем.

Тож, наступного разу, коли ви розчісуватимете своє волосся, згадайте про цю неймовірну біологічну систему, що працює заради вашої краси та здоров’я. І пам’ятайте, що розуміння – це перший крок до правильного догляду.

Список використаної літератури

Morris, Gill & Brown, Janice. Encyclopedia of Hair Removal: a complete reference to methods, techniques and career opportunities. Thomson Learning, 2006.
Baran, Robert (editor) & Maibach, Howard I. (editor). Textbook of Cosmetic Dermatology. CRC Press, 2024.
Morris-Jones, Rachael. ABC of Dermatology. John Wiley & Sons Ltd, 2019.
Farris, Patricia. Cosmeceuticals and Cosmetic Practice. John Wiley & Sons, 2014.
Draelos, Zoe. Cosmetic Dermatology: Products and Procedures. Wiley-Blackwell, 2015.
Morris, Gill & Brown, Janice. Encyclopedia of Hair Removal. Cengage Learning, 2006.
Trueb, Ralph M. Haare: Praxis der Trichologie. Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 2003.