У сучасному світі, де догляд за собою та краса посідають важливе місце, ми часто зосереджуємося на зовнішніх проявах доглянутості. Однак справжня краса починається зі здоров’я, особливо здоров’я шкіри, яка є нашим найбільшим органом. Однією з найсерйозніших загроз для шкіри є меланома – найбільш агресивна форма раку шкіри, поширеність якої зростає, викликаючи серйозне занепокоєння у сфері охорони здоров’я. Розуміння природи цього захворювання, його зв’язку з впливом сонячного світла та генетичними факторами, а також механізмів захисту, є ключовим для збереження нашої шкіри здоровою та красивою на довгі роки.

Підступний вплив ультрафіолету: Як сонце шкодить клітинам

Головним “винуватцем” розвитку меланоми вважається ультрафіолетове випромінювання (УФВ). УФВ, яке досягає земної поверхні, поділяється на два основні типи: УФА та УФБ. Вони мають різні, але взаємодоповнюючі канцерогенні ролі.

• УФБ-промені – це більш енергійні промені, які безпосередньо пошкоджують ДНК наших клітин. Вони викликають утворення специфічних “помилок” у ДНК, відомих як циклобутанові піримідинові димери (ЦПД) та 6-4 фотопродукти (6-4ФП). Ці пошкодження призводять до спотворень спіралі ДНК, що порушує її нормальне копіювання та зчитування інформації. Якщо такі “помилки” не виправити, вони накопичуються і викликають мутації, особливо характерні для УФБ. Ці мутації часто зустрічаються у ключових генах, що пригнічують пухлини, таких як TP53 та CDKN2A.
• УФА-промені, хоча й менш енергійні, проникають глибше в шкіру, досягаючи дерми, і виявляють свою канцерогенну дію через окислювальний стрес. Цей процес пов’язаний з утворенням активних форм кисню (АФК), таких як супероксидні радикали. Зростання АФК запускає каскад подій, що призводить до вторинного пошкодження ДНК. Наприклад, окислювальне пошкодження ДНК, таке як 7,8-дигідро-8-оксогуанін, які поширені в геномах меланоми.

Цікаво, що навіть після припинення дії УФ-випромінювання, певні меланінові похідні можуть ініціювати хімічні реакції, що утворюють “темні ЦПД”. Ці “темні ЦПД” продовжують викликати пошкодження ДНК та накопичення мутацій протягом тривалого часу після самого впливу УФ, розширюючи “вікно” для потенційних ушкоджень.

Роль меланіну та генетичні особливості

Наш організм має природний захист – меланін, пігмент, що надає колір шкірі. Еумеланін (чорно-коричневий пігмент) забезпечує фотозахист, поглинаючи та розсіюючи УФ-енергію. Однак феомеланін (червоно-жовтий пігмент), навпаки, сприяє утворенню активних форм кисню, парадоксальним чином посилюючи УФ-індуковане пошкодження ДНК. Це особливо актуально для людей з рудим волоссям, які часто мають поліморфізми гена MC1R. Ці варіанти не тільки зменшують вироблення еумеланіну, але й порушують механізми відновлення ДНК, що значно підвищує ризик меланоми.

Як шкіра бореться з пошкодженнями ДНК

Наша шкіра постійно піддається зовнішнім впливам, і для збереження її здоров’я природа наділила нас потужними системами відновлення ДНК. Коли УФ-випромінювання викликає пошкодження ДНК, клітини шкіри задіюють спеціальні механізми ремонту:

• Нуклеотидна ексцизійна репарація (НЕР) є основним механізмом відновлення УФ-індукованих пошкоджень ДНК. Цей процес включає виявлення пошкодження, розкручування спіралі ДНК, вирізання пошкодженої ділянки, а потім синтез нової ДНК за неушкодженим шаблоном та “запечатування” розриву.
• Базова ексцизійна репарація (БЕР) спеціалізується на виправленні пошкоджень основ ДНК, які виникають, наприклад, внаслідок окислювального стресу, спричиненого УФА-променями. Цей механізм видаляє пошкоджену основу, створюючи прогалину, яка потім заповнюється новою, правильною нуклеотидною основою.
• Транслезійний синтез (ТЛС) – це механізм “толерантності до пошкоджень”. Він дозволяє клітині продовжувати копіювання ДНК, навіть якщо на шляху є пошкодження, які зупинили б нормальний процес. Однак ТЛС використовує спеціалізовані, схильні до помилок ДНК-полімерази, що може призводити до включення неправильних нуклеотидів і, як наслідок, до мутацій.

На жаль, хронічний вплив УФ-випромінювання може перевантажувати ці системи відновлення. Коли ДНК не може бути ефективно відновлена, це призводить до накопичення мутацій, хронічного запалення, зміни мікрооточення клітин та ухилення від імунної відповіді – усього того, що сприяє розвитку меланоми.

Запалення та імуносупресія: Тихі спільники меланоми

Хронічний вплив УФ-випромінювання не лише безпосередньо пошкоджує ДНК, але й викликає запалення в шкірі. Клітини шкіри (кератиноцити) у відповідь на УФ-ушкодження виділяють прозапальні молекули, такі як цитокіни (наприклад, TNF-α, IL-1α, IL-1β) та аларміни. Ці речовини залучають імунні клітини, створюючи пропухлинне мікрооточення.

Крім того, УФ-випромінювання є потужним імуносупресантом, тобто пригнічує імунну систему. Хоча спочатку це відбувається локально в опроміненій ділянці, ефекти можуть бути системними. За нормальних умов імунна система розпізнає та знищує трансформовані (змінені) клітини, які потенційно можуть стати раковими. Однак сильний імуносупресивний ефект УФВ дозволяє цим зміненим клітинам уникнути імунного нагляду, сприяючи розвитку меланоми.

Генетична схильність та фактори ризику

Хоча УФ-пошкодження ДНК є головним рушієм меланоми, генетичні фактори також відіграють значну роль у визначенні індивідуальної схильності до захворювання. Меланома виникає внаслідок складної взаємодії між успадкованими (зародковими) та набутими (соматичними) мутаціями. До ключових генетичних факторів належать мутації в гені MC1R, які не тільки підвищують чутливість до УФ, але й порушують відновлення ДНК, подвоюючи ризик меланоми. Мутації в гені TP53, одному з найчастіше мутованих генів при раку, також поширені при меланомі, порушуючи його функцію супресора пухлин. Активуючі мутації в гені BRAF, особливо V600E, виявляються приблизно у 50% меланом і сприяють неконтрольованому росту клітин.

Епідеміологічні дослідження показують, що меланома найчастіше діагностується у віці 50-60 років. Існують гендерні відмінності: у чоловіків меланома частіше розвивається на тулубі та верхніх кінцівках, тоді як у жінок – на нижніх кінцівках. Тип шкіри також є ключовим фактором ризику: люди з фототипом I (які легко згорають на сонці) мають найвищий ризик.

Важливо відзначити, що епізоди інтенсивного впливу сонця, що призводять до сонячних опіків, вважаються сильнішим фактором ризику, ніж хронічний професійний вплив. Цей факт підкреслює складність взаємодії між різними режимами сонячного впливу та ризиком меланоми.

Діагностика та профілактика: Ключ до раннього виявлення

З огляду на агресивний характер інвазивної меланоми, своєчасна діагностика значно покращує результати лікування. Оцінка ризику повинна включати історію сонячного впливу (особливо сонячні опіки в дитинстві та звички засмагати в дорослому віці), фенотипні ознаки (світла шкіра, руде або світле волосся, світлі очі), а також велику кількість родимок та генетичні фактори. Диспластичні невуси (атипові родимки), хоча й не є прямими попередниками меланоми, вважаються важливими клінічними маркерами підвищеного ризику.

Сучасні неінвазивні методи візуалізації, такі як дерматоскопія та рефлексійна конфокальна мікроскопія (РКМ), значно покращили раннє виявлення меланоми. Штучний інтелект (ШІ) також показує багатообіцяючі результати у виявленні меланоми, маючи діагностичну точність, порівнянну або навіть вищу, ніж у дерматологів. Ці системи аналізують зображення за допомогою алгоритмів глибокого навчання.

На молекулярному рівні, меланоми, що виникають на хронічно пошкодженій сонцем шкірі, мають вище мутаційне навантаження, з домінуванням УФ-мутацій (заміни Ц→Т). Такі УФ-індуковані меланоми, як правило, демонструють кращу відповідь на імунотерапію, оскільки високе мутаційне навантаження створює більше мішеней для імунної системи.

Профілактика – понад усе

Незважаючи на прогрес у розумінні меланоми, дискусії щодо ролі хронічного сонячного впливу тривають. Однак незмінним залишається одне: захист від УФ-випромінювання є критично важливим. Освітні кампанії, що сприяють сонцезахисній поведінці (використання сонцезахисного крему, захисного одягу, пошук тіні), підвищують обізнаність громадськості. Комплексні програми, що поєднують освіту, екологічні зміни та розробку політики, як, наприклад, австралійська програма “SunSmart”, демонструють ефективність у стабілізації показників меланоми серед молодих когорт.

Отже, незалежно від типу вашої шкіри чи генетичної схильності, усвідомлений підхід до захисту від сонця є найважливішим компонентом догляду за собою. Це не просто тренд, а життєво важлива інвестиція у ваше здоров’я та довготривалу красу.

За: Michele Manganelli, Giorgio Stabile, Camila Scharf, Antonio Podo Brunetti  et al., “Skin Photodamage and Melanomagenesis: A Comprehensive Review”. MDPI, 2025.