Блискітки (інакше гліттери) використовуються дуже широко. Візаж, поліграфія, манікюр та дизайн нігтів, ялинкові прикраси і, звісно ж, гліттер-тату. Кожен хоч раз в житті зіштовхувався с блискітками (до речі, їх використовують навіть у війську – викидають з літаків для того, щоб обманювати радари). Але що ми про них знаємо?

Коли з’явилися блискітки?

У Європі перше свідоцтво про використання блискіток (або гліттеру, від англійського glitter, але про це слово – трохи пізніше) датується XIV століттям. Це, правда, були не блискітки у сучасному розумінні, але подрібнена слюда (інколи її називають міка). Набагато раніше (у VI столітті – це встановлено археологами) кольорові, блискучі слюди широко використовували індіанці майя для своїх релігійних ритуалів – під час свят вони декорували мікою свої піраміди; сяючі різнобарв’ям у променях яркого тропічного сонця споруди були, напевно, незабутнім видовищем. Проте, вчені припускають, що міку використовували набагато раніше – ще у печерних неолітичних розписах; а дехто стверджує, що сама Клеопатра користувалася подрібненою слюдою для макіяжу.

Такий вигляд має слюда (міка), з якої робили гліттер. Спектр кольорів був не найбагатшим – білий, чорний, червоний та різноманітні відтінки бежевого і вохри.
Такий вигляд має слюда (міка), з якої робили гліттер. Спектр кольорів був не найбагатшим – білий, чорний, червоний та різноманітні відтінки бежевого і вохри.

Думка про давність використання блискіток базується на простому припущенні: якщо є назва – то має бути і річ, яку ця назва означає. Слово гліттер (glitter), наприклад, вперше з’являється у Британії в 1593 році. Вважають, що воно походить зі старо-норвезького glitra (блищати, сяяти), яке пов’язане з назвою жовтого кольору – geolu у староанглійській, yellow – у сучасній англійскій. Судячи з усього, цей термін має стосунок до позолоти. Але тут ми можемо відійти від нашої теми дуже далеко, тому краще повернемося до сучасних гліттерів.

А сучасний гліттер (або ж сучасні блискітки) винайдені у США, в Нью-Джерсі, в 1934 році. Автором винаходу був Генрі Рашманн. Легенда оповідає, що дивлячись на виробничі відходи компанії, в якій він працював – а це були металеві та пластикові ошурки – він видумав добряче їх подрібнити та продавати в якості декору. Заснована їм фірма існує донині та успішно виробляє і продає біля 20 000 видів блискіток.

Як роблять блискітки?

Процес виробництва гліттеру не відрізняється якоюсь особливою складністю. На полімерну (інколи – на металічну) плівку дуже тонким шаром наносять барвник та світловідбивний матеріал. Потім пофарбована плівка нарізується роторним ножем на шматочки заданої форми та розміру – це і є блискітки. Процесом нарізки блискіток ви можете помилуватися на відеоролику (нижче) – але попереджаємо – відео трішки нудне.

Найпопулярніша нарізка – шестигранник, але можна знайти блискітки найрізноманітніших форм: метелики, сердечка, зірочки… не кажучи вже про банальні круги і квадрати.

І на завершення – кілька фактів про гліттер:

  • Щороку у світі виробляють біля 5 000 тонн гліттеру.
  • Існують спеціальні їстівні блискітки – їх використовують для прикрашення тортів, пиріжків, цукерок та інших ласощів.
  • Більшість запатентованих винаходів, які використовують гліттер, мають стосунок до рибальства – риби люблять усілякі блискучі штучки навіть більше, ніж люди – і блискітки ефективно використовують у риболовних наживках та приманках.
  • Найменший розмір блискіток – 0,254 мм., найбільший – 12,7 мм.
  • Пудри-гліттери робили не тільки зі слюди, але й з інших мінералів – наприклад з піриту або малахіту.
  • У XIX сторіччі (і до 30-х років XX-го) для візажу використовували діамантін – подрібнене скло. Це було гарно і модно, але небезпечно.

Отже, тепер ви познайомилися з блискітками набагато ближче – і тепер ваш день мусить бути яскравим і сяючим!

SOURCEwww.stencils.com.ua
Previous articleЧим малюють на тілі?
Next articleEstet Beauty Expo, Київ, 11-13 квітня 2019 року