Наразі два найбільш популярних методи біоепіляції – це віск та шугаринг. У чомусь вони подібні; у чомусь – різняться. Давайте ж порівняємо їх якості: для того, щоб вам легше було зробити вибір між цими двома типами епіляції.

Спершу – спільні риси.

Звичайно воскову епіляцію та цукрову епіляцію протиставляють одну одній. Але ці два види видалення волосся мають спільні корені. В основі обидвох методів лежить натуральне начало. В давнину (починаючи з часів давніх єгиптян) для видалення волосся використовували у тому числі й пасти, виготовлені зі бджолиного воску та рослинних смол. Міфічна паста Клеопатри скоріше за все складалася з воску, меду та – можливо – рослинних смол; вона була більше подібна до сучасних восків – цукрова паста не була для єгипетської цариці доступною, бо цукрова тростина з’явилася на Близькому Сході років за сімсот після її смерті. Цукор прийшов на узбережжя Середземного моря приблизно у VIII столітті – і пасти для епіляції (хоча тоді ще не було цього слова) почали виготовляти з нього, замінюючи цукром дорожчий мед.

Обидва ці способи видалення волосся з’явилися у різних культурах, використовували різну сировину – але мали одну мету: зробити шкіру шовковистою, гладенькою й чистою. І віск, і шугаринг були «елітними» способами епіляції: як мед, так і цукор, були досить дорогі. У нас цукор залишався «предметом розкоші» до XIX століття – до початку вироблення солодкої субстанції з буряків. Але навіть у тих місцях, де була розповсюджена епіляція та росла цукрова тростина – на Кіпрі, в Єгипті, на Близькому Сході – цукор був дорогим експортним товаром. І далеко не кожен міг собі дозволити витрачати дорогу субстанцію на косметичні витребеньки. Те ж саме було з медом і воском – продукти бджільництва не піддаються масовому виробництву і через те великого варті. Тож і віск, і шугаринг виникли як елітні, дорогі, доступні тільки для соціальної верхівки методи епіляції – простий люд користувався (як і зараз) бритвою або пінцетом.

Ще одна спільна деталь походження шугарингу і воску – їх, так би мовити, культурне позиціювання. Воскова епіляція, яка правдоподібно виникла у давньому Єгипті, мала на меті… релігійне очищення. Вірний міг наблизитися до бога тільки бувши чистим душею й тілом. Душа – матерія темна; а от на тілі – все добре видно: і спершу жерцям, а потім і мирянам релігійні правила рекомендували видаляти волосся, аби не принести нічого невластивого перед обличчя бога. А гігієна (відсутність паразитів та неприємних запахів) та еротична привабливість стали вже бонусом. Спершу, звісно, користувалися бритвою та пінцетом; але з часом почали винаходити більш комфортні й ефективні методи епіляції. Так з’явилися хімічні засоби (на основі негашеного вапна) та пасти для епіляції – як ми вже бачили, на основі меду, бджолиного воску та рослинних смол. Те ж саме і з шугарингом – релігійні переконання сприяли розповсюдженню цукрової епіляції. В ісламі є таке поняття: фітра – воно означає первозданне, чисте, безгрішне єство людини; а згідно з одним з хадисів Мухаммеда «…до фітри стосуються наступні речі: … вищипування волосся під пахвами, стрижка волосся на лобку…». Подібна послідовність: релігійна чистота – чистота тілесна – бонус у вигляді сексуальної привабливості.

Дуже можливо, що на виникнення шугарингу мала вплив і кулінарія – рецепти домашніх цукрових паст часто дуже нагадують рецепти східних солодощів. Але головними – як для «восків» так і для цукрових паст – були

  • ефективність для видалення волосся (але це залежало – як і зараз – не тільки й не стільки від пасти, як від майстерності виконавця)
  • і стабільність складу (бо ж зберігатися косметика мала у спеку і без холодильників).

Тому традиційні близькосхідні рецепти (яким вже багато сотень років) досі є основою сучасних складів.

І воскова епіляція, і шугаринг були результатом унікального поєднання релігії, культурних традицій, технологій, природного оточення, потреб гігієни та естетичних міркувань. Тільки розвинуті культури з підвищеними вимогами до чистоти, з витонченою естетикою та зі значними технологічними можливостями могли стати колискою біоепіляції. Вряд чи шугаринг чи воскова епіляція могли з’явитися у середньовічній Європі, де устави деяких релігійних орденів наполегливо рекомендували своїм членам митися не частіше, ніж раз чи два на рік.

Спільним для шугарингу й для воску є не тільки походження, але і технологія виготовлення, і спосіб використання.

І віск, і шугаринг, і проміжні склади (віск, змішаний з медом та смолами) видаляють зайву рослинність за одним принципом. Липка суміш наноситься на тіло – при цьому щільно обліплюючи волосся. А потім відривається різким рухом від шкіри – забираючи з собою і небажані волосини. Причому – на відміну від гоління та хімічної депіляції – і віск, і цукрова паста видаляють волосся разом із коренем. А це значить:

  • Волосся відростає набагато повільніше, ніж, скажімо, при голінні – і ефект від процедури зберігається впродовж кількох тижнів.
  • Не всі видалені фолікули відроджуються – і при регулярному повторенні процедури кількість волосся на тілі зменшується.
  • На шкірі не залишається колючих «пеньків», через які європейським дівчатам доводилося ретельно слідкувати за тим, щоб їхні коханці ні в якому разі не гладили їхні ноги знизу вгору.
  • Шкіра травмується менше – отже менше й ризик виникнення подразнень, запалень та інфекцій.

Але – варто наголосити – ці переваги дійсні тільки при достатній кваліфікації майстра. Бо якщо він не видаляє волосся з коренем, але обламує біля поверхні шкіри, обидва методи не те що не дадуть великих переваг перед голінням, але ще й додадуть проблем і стануть причиною виникнення врослого волосся. І віск, і шугаринг потребують вміння.

Для того, щоб отримати склад, яким роблять шугаринг чи воскову епіляцію, треба розплавити основу (бджолиний віск або цукор) та змішати її з необхідними для отримання бажаного результату додатками. Тобто і віск, і пасти для шугарингу варять – правда, за дещо різними технологіями. Але і в одному, і в другому випадках нагрів необхідний. І це дає певну подібність фізичних якостей складів для епіляції.

Отже:

  • І віск, і паста для шугарингу – це липкі склади, метою яких є якомога ефективніше захопити волосся та його видалити.
  • І віск, і паста є безводними полімерними складами, несприятливими для розвитку бактерій, грибів та інших мікроорганізмів.
  • І віск, і шугаринг видаляють волосся разом з коренем.
  • Обидва методи для максимальної їх ефективності потребують різкого відривання від тіла пасти у правильному напряму – а значить потребують і певної кваліфікації від виконавця.
  • Обидва методи переважають інші методи видалення волосся в ефективності та в безпеці – але у некваліфікованому виконанні можуть травмувати шкіру та викликати появу врослого волосся.
  • Обидва методи зменшують кількість та товщину волосся.
  • І шугаринг, і воскова епіляція для комфортної та результативної роботи потребують певної довжини волосся.
  • Обидва методи потребують підготованої, знежиреної шкіри.
  • Для максимальної ефективності обидва методи потребують регулярного та періодичного  повторення.
  • І після шугарингу, і після воскової епіляції треба усувати зі шкіри рештки робочого складу.
  • І після шугарингу, і після воскової епіляції треба дотримуватися певних правил безпеки.
  • Обидва методи мають певні медичні протипоказання.

Це – щодо спільного між шугарингом та воском. Але вони мають і деякі досить суттєві відмінності.

Відмінності ці починаються з сировини, що використовується для виробництва цих косметологічних засобів. Цукрові пасти виробляються з рослинного, «веганського» матеріалу – цукор; інколи мед; натуральні додатки – як, наприклад, гуміарабік, камедь акації. У восках теж – поруч із синтетикою – використовують натуральні матеріали, але це – матеріали мінерального (озокерит, земний віск) або тваринного (бджолиний віск) походження. Також у сучасних восках для епіляції часто використовують синтетичні речовини: як для того, щоб зробити воски простішими до використання (наприклад, знизити температуру плавлення), так і для зниження їх вартості. Тож можна впевнено сказати, що цукрові пасти більш екологічні за віск та ближчі до природи J

У роботі (на наш погляд) цукрові пасти для шугарингу мають багато переваг над воском. Ось вони:

  • Цукрова паста на відміну від воску не потребує додаткового нагріву. Це робить процедуру простішою, швидкою та безпечною (виключаючи опіки).
  • Паста для шугарингу економніша за віск: на один і той самий обсяг шкіри пасти розходиться набагато менше, ніж воску. Одним шматочком цукрової пасти вагою 50-80 грамів можна обробити усе тіло людини – це менше, ніж витрата воску на самі руки (див. розхід воску на “Расход средств для проведения депиляции  пленочным  воском «Depiltouch professional»“).
  • Шугаринг (за однакових умов та з однакової поверхні тіла) дозволяє видаляти волосся швидше – це підвищує ефективність роботи майстра та знижує його (майстра) «енерговитрати». У поєднанні з попереднім пунктом це робить шугаринг ще й більш економічно вигідним, більш прибутковим за віск.
  • Шугаринг має ширший спектр можливостей у видаленні волосся (див. таблицю). Цукрові пасти можна наносити як у напрямку росту волосся, так і проти нього («золоте правило» триденних курсів ми тут не будемо обговорювати, це стаття для професіоналів); для шугарингу менше значення має довжина волосся тощо. Така «пластичність» краще забезпечує ефективне видалення волосини разом з коренем і, таким чином, майже повністю усуває можливість виникнення врослого волосся.
  • Цукрові пасти на відміну від воску (який розчиняється у гідрофільних масляних середовищах) легко змиваються водою та не залишають на тілі решток матеріалу, що робить процедуру більш комфортною для клієнта. Та більш здоровою: як ризик виникнення алергії, так і ризик появи комедонів для цукрових паст набагато нижчий ніж для восків.
  • Шугаринг (при достатній кваліфікації майстра) – менш травматична (і менш болісна, що важливо для клієнта) техніка видалення волосся за віск. Детальніше про порівняну безпеку різних методів видалення волосся – див. «Переваги та недоліки різних методів видалення лобкового волосся за Трагером та Крессом».
  • Шугаринг – внаслідок того, що є менш травматичним за віск – дає більше можливостей для роботи з відносними протипоказаннями для епіляції (див. «Протипоказання до шугарингу»).
Ця таблиця відображає порівняльні можливості та порівняльну ефективність шугарингу (дві техніки нанесення) та ваксингу при різній довжині волосся. Загальна ефективність означена кількістю зірочок, яка кількість залежить від набраних балів (цифри в зірочці). Оцінювалися процедури за п’ятьма критеріями.
«Атравматичність процедури»: наскільки процедура безпечна, наскільки велика ймовірність її виконання без видимих ушкоджень шкіри. Чим більше заповнений «бар» – тим безпечніша процедура; якщо бар повністю зелений – це означає, що вірогідність травми (опіку, ушкодження верхніх шарів шкіри) менша, ніж 1 до 10; якщо пасок заповнений до половини – така вірогідність приблизно 5 до 10 тощо.
«% волосся видаленого з коренем»: кількість ефективно видаленого волосся (цей показник не може дорівнювати 100% через те, що волосся під час процедури проходить різні стадії свого циклу росту); якщо «бар» заповненій на 1/5 – це значить, що ефективно видаляється близько 20% волосся, а решта – або не видаляються, бо склад до епіляції не може їх захопити, або надломлюються біля поверхні шкіри.
«Швидкість виконання процедури» – тут за основу ми взяли виконання епіляції зони бікіні умовним майстром за 10 хвилин: це дає процедурі 10 балів; збільшення часу – зменшує кількість балів: якщо процедура, виконана тим самим умовним майстром іншим матеріалом, іншою технікою та за іншої довжини волосся, займає 15 хвилин – вона отримує 7 балів; 20 хвилин – 5 балів; 40 хвилин і більше – 1 бал.
«Швидкість регенерації шкіри» – це той час, який проходить до осягнення здоровою шкірою нормального стану після «ідеальної» процедури (тобто такої процедури, яка не залишає по собі видимих ушкоджень шкіри – опіків, ушкоджень епідермісу та слизових, синців): якщо почервоніння, подразнення, надчутливість тощо проходять менше, ніж за добу після процедури – це 10 балів; якщо утримуються кілька діб – 3 чи менше, залежно від часу.
«Обсяг доступних для епіляції зон» – означає те, наскільки надійно захоплює склад для епіляції волосини на різних ділянках тіла; наприклад, якщо паста для шугарингу при нанесенні на будь-яку ділянку тіла з середньої довжини волоссям надійно захоплює більше за 95% волосинок – вона отримує 10 балів; якщо та ж сама паста при нанесенні на довге волосся у зоні бікіні не захоплює надійно абсолютну більшість волосся (при тому, що на інших зонах проблем не виникає) – обсяг доступних для її використання зон зменшується і вона отримує 9 балів.

Виникає питання: чому при такій кількості переваг – і значних – шугаринг залишається менш розповсюдженим за віск? Віск теж має свої переваги: і одна з них – дуже значна.

  • Воски простіші в роботі. Воскова епіляція – більш проста технологія за шугаринг; їй простіше навчитися і навчання забирає менше часу; вона ставить нижчі вимоги для кваліфікації майстра, для його навичок. Переваги шугарингу значною мірою обумовлені тим, що він робиться руками (так звана «мануальна техніка»), а отримання доброї мануальної навички вимагає часу. Натомість віск – спрощена, «технологічна» процедура; воскову епіляцію можна робити з задовільною якістю вже після кількох «тренувань».
  • Воском легше видалити волосся з певних ділянок тіла (обличчя, шия). Це робить воски зручнішими для суміжних процедур – вони зручніші для корекції брів або для видалення волосся з носа.

Тож простота і невисокі вимоги до майстра роблять віск популярним вибором в індустрії краси. Також віск вигідніший за шугаринг для власників салонів: вивчити працівника робити воскову епіляцію на задовільному рівні – набагато швидше й легше, ніж вивчити майстра шугарингу. Заміна «восковика» – справа кількох тижнів; заміна кваліфікованого «шугариста» – може стати справою років (не кажучи вже про різницю в зарплатні). Віск – з точки зору комерції – ідеальна базова процедура для салону.

Можна прогнозувати, що віск і надалі зостанеться більш популярним за шугаринг (але менш популярним за гоління – бо воно вимагає ще менше вмінь, знань та додаткових засобів); а шугаринг – не зважаючи на певний сплеск популярності останнім часом – залишиться елітною процедурою, яку робитиме невелика кількість добре підготованих професіоналів.

Віск, воскова епіляція – чудова масова процедура. Віск дасть прийнятний (хоч і не завжди ідеальний) результат практично в будь-яких руках. Для майстра – віск зручна, необтяжлива та універсальна робоча навичка: спеціальність, якій можна присвячувати робочі вісім годин і не більше. Воскова епіляція не потребує обов’язково безперервної практики та постійного самовдосконалення. І для тих, для кого життя – поза роботою, віск стане добрим і зручним вибором. Також віск добре підійде для тих, для кого в принципі епіляція є лише додатковим, побічним інструментом у їх професії: бровістам, барберам, татуювальникам тощо.

Шугаринг дійсно більш ефективна, приязна, вигідна, безболісна та безпечна процедура ніж воскова епіляція; але для того, щоб повністю розкрити переваги шугарингу – потрібне довге, ретельне навчання та висока кваліфікація. Він – елітна процедура для вибагливих клієнтів та високопрофесійних майстрів (погано навчений майстер може з шугарингом ще й лиха наробити). Якщо майстер планує жити своєю роботою, щодня вчитися та вдосконалюватися – шугаринг буде для нього вдалим вибором.