Шугаринг, мабуть, самий безпечний спосіб видалення небажаного волосся. Пасти для шугарингу не нагрівають взагалі або нагрівають не більше ніж до 40⁰С, тому опіки виключені. При правильній техніці (іншими словами, при достатній кваліфікації майстра) ушкодження шкіри також виключені – гематоми, «прищі» (вросле волосся, прямо кажучи) або садна після шугарингу не недолік процедури, а результат невміння майстра. Тим не менш, шугаринг – як і будь-яка процедура, будь-яка дія – має свої правила техніки безпеки. Ось вони:

П’ять правил безпечного шугарингу

  • Робіть шугаринг у професіоналів: епіляцію повинен робити тільки кваліфікований, добре підготовлений майстер. Виконання процедури майстром-недоучкою з одноденних курсів може закінчитись врослим волоссям, синцями, ушкодженнями верхніх шарів шкіри та слизових оболонок або навіть надірваними статевими губами.
  • Дотримуйтесь норм гігієни – це важливо завжди; а після будь-якої процедури, що порушує цілісність шкірного покриву – це важливо стократ. Недодержання найпростіших вимог чистоти може бути причиною серйозних інфекцій та шкірних захворювань. Чистота – дійсно запорука здоров’я.
  • Не робіть шугаринг за наявності протипоказань до процедури (детально що до протипоказань – нижче).
  • Правильно готуйтеся до шугарингу: чистота, білизна з натуральної тканини; жодного алкоголю, жодних агресивних процедур на шкірі (на взірець пілінгів), жодного гоління – детальніше: див. «Підготовка до процедури шугарингу».
  • Дотримуйтесь усіх необхідних заборон після шугарингу: зразу після шугарингу (24 години щонайменше) виключіть купання в морі/басейні/річці/ванні; відвідування громадських туалетів; активні фізичні навантаження (ті, що призводять до активного потовиділення); сауну; грязьові ванни; косметичні процедури у проепільованих зонах. Уникайте за можливості сексу, довгих піших та велосипедних прогулянок, синтетичного та обтислого одягу.

За додержання цих правил шугаринг є абсолютно безпечним. Але існують стани, за яких шугаринг потенційно може бути небезпечним.

Протипоказання до епіляції

Протипоказання до епіляції поділяються на абсолютні (повністю протипоказано, заборонено), тимчасові (протипоказання на період існування або загострення захворювання) та місцеві (тобто епіляція протипоказана на певних ділянках тіла).

Абсолютні протипоказання до епіляції

  • злоякісні пухлини (перед їх радикальним лікуванням);
  • гангрена;
  • тромбоз;
  • активна форма туберкульозу;
  • венеричні захворювання;
  • гострий та хронічний остеомієліт;
  • каузалогічний синдром після травми периферійних нервів (тяжкий больовий синдром);
  • недостатність кровообігу та серцева недостатність 3-го ступеню;
  • ангіїт (васкуліт, захворювання дрібних кровоносних судин);
  • захворювання з виразними змінами у психіці;
  • аневризми кровоносних судин, аорти;
  • цинга;
  • ВІЛ-інфекція;
  • хвороби крові, схильність до кровотечі;
  • атеросклероз периферичних судин, тромбангіїт у сполученні з атеросклерозом мозкових судин.
  • алергія на інгредієнти, що входять у склад косметики (цукрової пасти).

Думаємо, тут пояснення зайві.

Тимчасові протипоказання до епіляції

  • гострі гарячкові стани;
  • гострі запалювальні процеси;
  • кровотечі;
  • гнійні, інфекційні процеси (фурункульоз тощо);
  • генералізовані шкірні та грибкові захворювання (стригучий лишай тощо);
  • лімфаденіт, лімфангіт;
  • кризи: гіпертонічні, гіпотонічні та церебральні;
  • множинні алергічні висипки на шкірі, а також крововиливи та набряки;
  • нудота, блювота, біль у животі;
  • алкогольне або наркотичне сп’яніння;
  • гострі болі, що вимагають наркотичних анальгетиків;
  • загострення серцево-судинних та/або ниркових захворювань;
  • свіжа засмага.

Тут зібрані як хвороби, що проходять через деякий час, так і короткострокові стани (сп’яніння, свіжа засмага), що ускладнюють процедуру, збільшують рівень дискомфорту (як для клієнтки, так і для майстра) і можуть привести до небажаних наслідків. Наприклад, і сп’яніння, і свіжа засмага впливають на можливі імунні реакції шкіри та можуть стати тригером, який запускає, скажімо, дерматит.

Місцеві (локальні) протипоказання

Тут, думаємо, теж все ясно: це ті ситуації, за яких хворобливий стан зачіпає тільки обмежену ділянку шкіри, не впливаючи на решту тіла. Тобто, варикозне розширення вен на ногах – абсолютно не заважає епіляції під пахвами або на руках.

Ось основні локальні протипоказання:

  • епіляція ділянок тіла, вражених грибковими, вірусними та іншими збудниками захворювань – бородавки, герпес, тріщини, екземи тощо;
  • епіляція біля доброякісної пухлини;
  • епіляція у місцях варикозного розширення вен;
  • ушкодження шкіри будь-якого характеру (рани, порізи, опіки тощо) або порушення цілісності шкірних покривів будь-якого походження (потертості, почервоніння тощо).

Відносні протипоказання

Це найскладніша тема – в ній немає ніякої однозначності, певності. Існують деякі фактори, які можуть зробити процедуру скоріше дискомфортною, ніж небезпечною (і навіть у випадку небезпечності процедури ризики є відносно невисокими), але, тим не менш, неприємності  у перекислених нижче ситуаціях є можливими. Найкращий варіант (на нашу думку) – це довірити рішення клієнтці, попереджуючи її про всі можливі наслідки.

  • Прийом деяких антибіотиків викликає фоточутливість: у цьому випадку епіляція може викликати пігментацію шкіри при перебуванні під сонцем.
  • Діабет: багато залежить від самої хвороби (тип, стадія); але нові безцукрові пасти допомагають знизити ризик до мінімуму.
  • Вітиліго: видалення волосся може спровокувати збільшення розміру вражених зон.
  • Вагітність: у цьому випадку проблемою може стати підвищена чутливість до болю; тому тут велике значення мають вміння майстра та позиція клієнтки; в цілому ж епіляція безпечна і для матері, і для дитини.
  • Больовий синдром: як вище – рівень і відчуття болю багато в чому залежать від майстерності «шугариста». Біль можна зменшити прийомом знеболювального засобу за п’ятнадцять-двадцять хвилин перед процедурою.
  • Видалення волосся у проміжках між апаратними методами: можливий вплив на ефективність апаратних процедур.
  • Термінове видалення волосся перед довшими переїздами-перельотами, можливими контактами з «незнайомими» водоймищами, необхідністю нанести грим або інші засоби, що закупорюють пори та інше. Ту, за суттю, йдеться про виконання певних запобіжних заходів після шугарингу у такій ситуації, коли шугаринг робити не варто, але дуже треба. У такому випадку майстер зобов’язаний попередити про ризики, які несе за собою процедура; та дати детальні інструкції що до того, як ці ризики знизити. А виконання цих рекомендацій майстра – це вже зона відповідальності клієнтки.
  • Шугаринг зони бікіні під час менструації: тут проблема у можливій підвищеній чутливості до болю та у комфорті майстра і клієнтки. Але не тільки: кров є ідеальним середовищем для росту патогенних (або умовно патогенних) мікроорганізмів – та контакт ушкодженого шкірного покриву з кров’ю може мати у наслідку підвищений ризик виникнення подразнень та інших небажаних реакцій. На додаток використання прокладок створює своєрідний парник з максимально сприятливим для мікробів «кліматом». Отже епіляція зони бікіні під час менструації вимагає підвищеної уваги до гігієни та антисептики.

При наявності відносних протипоказань майстру варто приймати усі можливі запобіжні заходи. Не забувайте використовувати усі необхідні засоби для асептики та антисептики; ретельно слідкуйте за чітким виконанням вимог гігієни; обов’язково попереджуйте про ризики та можливі наслідки. В ідеалі – складіть форму, підписуючи яку клієнтка підтверджує те, що вона ознайомлена з усією необхідною інформацією, яка стосується безпеки процедури, та бере на себе відповідальність за наслідки її виконання.

Взагалі ж можна впевнено сказати, що шугаринг – за достатньої кваліфікації майстра та за виконання найпростіших запобіжних заходів – абсолютно безпечна процедура. Отже не бійтеся шугарингу, он хороший!