Ще досить недавно (багато хто з нас ще пам’ятає совєцькі часи) косметика була не так доступною, як зараз. Дехто може пригадати своїх рідних з огірковими кружальцями на очах та з полуничними масками на шкірі. Особливо вразливі діти навіть отримували психічні травми, коли, прокинувшись вночі, раптом натикались на своїх матусь та бабусь з криваво-червоним місивом замість обличчя. Це й була народна косметика. Вона не спиралась ані на численні дослідження, ані на наукові знання – але при цьому могла бути досить ефективною. Роки (якщо не сказати – століття) спостережень та досвіду теж щось значать. І сучасна косметологія досить часто звертається до народного досвіду – не без успіху.

Тож ми вирішили зібрати для вас короткий перелік рослин, які використовували на українській землі замість косметики. Маємо надію, що вам буде цікаво. А може ви навіть знайдете якусь із цих рослин у себе біля дому (або на найближчому ринку) та самі перевірите її ефективність.

На живильних масках для шкіри з суниці або полуниці (Fragaria veska) зупинятися не будемо – як і на кружальцях огірка (Cucumis sativus) під очима – про них, напевно знають всі.

А от про те, що з сирої перетертої картоплі (Solanum tuberosum) робили маски для сухої шкіри – вже не дуже то й пам’ятають. До того, картоплею лікували опіки (з сонячними включно).

Ще одна несподівана для нас рослина, з якої робили маски для сухої шкіри – морква (Daucus sativus).

Ще для живильних масок використовували яблука (Malus domestica) – перетерті чи скибочками. Також компресами з яблук позбавлялися запалень та подразнень.

У якості живильних масок для нормальної шкіри використовували відварений або вимочений, а потім розтертий овес (Avena sativa) – так само, як і вівсяне борошно. Надто у настої вівсяної соломи приймали ванни – ніби то такі процедури були дуже корисні для шкіри.

Також для живильних масок часто-густо використовували екзотичний мигдаль (Amygdalus communis): крім того, що він живив шкіру – він ще її відбілював; а також зміцнював волосся й запобігав його випадінню. Проте, привізний та недешевий мигдаль був засобом для багатих.

Деревій (Achillea millefolium) – відома лікарська рослина. Наші предки мили напаром з деревію та ромашки (зазвичай дві частини деревію до однієї частини ромашки) обличчя: вважалося, що такі умивання роблять шкіру бархатистою, ніжною, та надають їй приємної матової текстури.

Ромашка лікарська (Matricaria recutita) – ще одна дуже відома та широко розповсюджена аптечна рослина. Про напар з деревієм ви вже знаєте; таким самим чином ромашка використовувалася й сама по собі – дуже міцним напаром з ромашки вмивали щодень (або через день) обличчя (не витираючи його). Вважалося, що ця процедура робить шкіру ніжною та надає їй світлого, рівного, матового кольору. Також з напару ромашки робили маски для обличчя, додаючи до них яєчний жовток, мигдальну олію або товчений мигдаль та мед.

Звичайна кульбаба (Taraxacum officinale) є не тільки їстівною рослиною, але й косметичною. Напар з жовтих квіток кульбаби використовували для зведення бородавок, виведення ластовиння та пігментних плям, для відбілювання шкіри. Також за допомогою соку та напару з кульбаб виводили вугрі.

Верба (Salix fragilis, Salix alba тощо) – вербі ми завдячуємо у першу чергу аспірин; але мала вона й косметичне застосування. Відваром з кори верби та кореню лопуха мили голову для того, щоб позбавитися лупи та зміцнити волосся.

Відвар костяниці (Rubus saxatilis) використовували для миття волосся: для його зміцнення та для усунення лупи; також відвар костяниці (з зозулиним льоном, омелою та осокою) використовували для покращення стану надто жирної шкіри. З тією ж метою використовували й сік дині (Melo sativus).

Також позбавитися вугрів та пігментних плям допомагав сік калини (Viburnum opulus); надто ним виводили висипки, загоювали ранки та лікували екзему.

Відбілювали шкіру та «змивали» ластовиння також за допомогою відвару з квіток лілії (Lilium candidum) – але це, здається, типовий приклад магічного мислення: така біла квітка просто мусила зробити шкіру такою ж білою, як вона сама.

Відвар квіток звичайних бобів (Vicia tuba) використовували для обмивання обличчя; мовляв, він робив шкіру ніжнішою та надавав їй рівного кольору.

Шматочки гарбуза (Cucurbita pepo) або пюре з сирого гарбуза прикладали під очі, щоб позбавитись набряків та міхурів під очима.

Васильок (базилік, Ocimum basilicum) використовували для того, щоб надати шкірі приємного аромату. Також для «самоароматизації» використовували любисток (Levisticum officinale) та материнку (Origanum vulgare). Принаймні ті, хто не міх собі дозволити купити трояндової або лавандової олії.

Взагалі, список рослин, відваром з яких мили голову, щоб зміцнити волосся та запобігти його випадінню – досить довгий. Це:

  • Аїр (Acorus calamus);
  • Лопух (Arctium lappa);
  • Підбіл або мати-й-мачуха (Tussilago farfara);
  • Кропива (Urtica dioica);
  • Верес (Calluna vulgaris);
  • Хміль (Humulus lupulus);
  • Нагідки або календула (Calendula officinalis)
  • Плющ звичайний (Hedera helix);
  • Латаття біле (Nymphaea alba);
  • Любисток (Levisticum officinale) – ним ще прибирали ластовиння;
  • Цибуля (Allium cepa);
  • Волошка (Centaurea cyanus) – також волошки вважалися дієвим засобом проти лупи.

Також у народі використовували певні рослини, щоб фарбувати волосся:

  • Міцний відвар з листя волоського горіха (Juglans regia) надавав волоссю темніший колір.
  • Відвар з кореня гірчака зміїного (Persicaria bistorta) також робив волосся темнішим (якщо щастило – навіть чорним).
  • Відвар з листя айви (Cydonia oblonga) забарвлював волосся у коричнюватий колір та добре приховував сивину.
  • Привізний шафран (Crocus sativus) надавав волоссю золотистого полиску, але мити голову шафрановою водою могли собі дозволити навіть не багаті, а тільки надбагаті люди.
  • Багатії могли також фарбувати волосся хною (Lawsonia inermis) з Туреччини, Персії чи Індії або не менш екзотичною басмою (Indigofera tinctoria).

Отже, наші праматері мали до своїх послуг досить показний арсенал косметичних засобів – до того ж значна його частина була завжди під рукою. Не всі ці засоби були однаково ефективними: деякі були лише забобонами; ефективність деяких була досить поміркованою; але значна частина «народної косметики» досі використовується у сучасній косметології та довела свою ефективність у чисельних дослідженнях. Тож не нехтуйте мудрістю предків – кружальця огірка під очима можуть виявитися ефективнішими за крем з супермаркету. Особливо зважаючи на те, що у більшості сучасних кремів від третини до двох третин ціни становить вартість реклами та пакування.