Грецькі філософи зовсім не вважали косметику необхідною. Більш того, вони вважали її зайвою. Ксенофонт у «Ойкономіїї або Книзі про господарство» переказує розмову, яка колись-було відбулася між певним Ісхомахом та його дружиною. З приводу макіяжу. Звісно, переказана ця розмова з точки зору Ісхомаха.

«…Ісхомах став розповідати. Так ось, … якось я побачив, що вона сильно набілена (хотіла здаватися білішою, ніж вона є) и сильно нарум’янена (хотіла здаватися більш рум’яною, ніж насправді) і що на ній башмаки на високій підошві (хотіла здаватися вищою за свій природній зріст).

— Скажи мені, жінко, — спитав я: — коли ти вважала б мене, як власника спільного з тобою майна, більш вартим любові, — якби я показав тобі, що є насправді: не хвастався б, що в мене більше, ніж є, та не приховував би нічого, що є, або ж якби здумав обманути тебе: розповідав би, що в мене більше, ніж є, показував би срібло підробне, ланцюжки з деревом усередині, пурпурний одяг линючий та й видавав би їх за справжні?

Вона зараз же сказала у відповідь:

— Що ти, що ти! Я не хочу, щоб ти був таким. Якби ти став таким, я не змогла б любити тебе всією душею.

— Ну добре, сказав я: ми зійшлися з тобою, жінко, також і для тілесного спілкування?

— Так, таке люди кажуть.

— Так, коли, по-твоєму, я б заслужив більше любові, знаходячись у тілесному спілкуванні з тобою,— якби, віддаючи тобі своє тіло, я б піклувався, щоб воно було здоровим і сильним і щоб завдяки цьому у мене був дійсно добрий колір обличчя, або ж якби я показувався тобі, намазавшись суриком і наклавши фарбу під очима, і жив би з тобою, обманюючи тебе і змушуючи дивитися на сурик и торкатися його замість моєї власної шкіри?

— Мені менше задоволення було б, — відповідала вона — торкатися сурику, ніж тебе, менше задоволення було б дивитись на колір фарби, ніж на твій власний, менше задоволення було б дивитись на твої очі підфарбовані, ніж на здорові.

— Так, і я, — сказав Ісхомах, — завіряю тебе, жінко, менше люблю колір білил і рум’ян, ніж твій власний. Ні, як боги влаштували, що для коня найприємніша істота кінь, для корови — корова, для вівці — вівця, так і людина вважає найприємнішою річчю тіло у його натуральному вигляді. Облуди ці ще якось могли б обманути сторонніх та лишатися не відкритими; але люди, що завжди живуть разом, неодмінно попадуться, якщо надумають обманювати одне одного: або, встаючи з ліжка, попадуться, поки ще не встигли привести в порядок одежі, або піт їх видасть, або сльози відкриють, або купання покаже їх у справжньому вигляді».

Ісхомахова дружина, звісно, визнала мудрість вищенаведеної аргументації та перестала користатися з декоративної косметики. Складно сказати, чи змінило це щось у житті Ісхомаха: можливо, він дійсно був мудрою людиною і вважав «найприємнішою річчю тіло у його натуральному вигляді»; а можливо просто «для тілесного спілкування» регулярно бігав до Афін та навіщав там молоденьких гетер.

Дружина ж в результаті тільки поздоровшала. Давньогрецька косметика не була річчю цілком безпечною.

Однією з найважливіших ознак жіночої краси у греків вважалася мармурово-біла шкіра. До речі, краса у еллінів мала й моральний вимір: вони були впевнені, що краса тіла напряму походила від краси душі. З одного боку, це призводило до конфузів: на думку давніх греків, брехун не міг бути гарним, а красень завжди казав правду. І не поспішайте сміятися над дурнуватими греками, сучасні дослідження стверджують, що чим гарніший робітник, тим більшу зарплатню він отримує порівняно з рівними за посадою, але не такими миловидними колегами. З іншого боку, інколи такий підхід дійсно мав під собою підстави: якщо у жінки була бліда шкіра – це означало, що більшість часу вона проводила взаперті, в домі у чоловіка або у батьків. Тобто не хвойдалася де попало, а тихо і слухняно варила вдома юшки та пряла вовну. Що цілком співпадало з переконаннями давніх еллінів. Або, принаймні, з переконаннями еллінських чоловіків. Ідеальний колір шкіри відповідав ідеальній манері поведінки.

Сучасна реконструкція давньогрецького макіяжу.
Сучасна реконструкція давньогрецького макіяжу.

Проблема була в тому, що гречанки від природи не були дуже вже білошкірими. Генетика та середземноморський клімат брали своє. І для того, щоб відповідати чоловічому ідеалу жіночої вроди, гречанкам треба було фарбуватися. Білитися. І робили вони це свинцевими білилами. А свинець – токсичний. «На ранніх стадіях отруєння характерні головний біль, безсоння, жовтуха, понос, затим з’являються сильні болі у шлунку та суглобах, наступає параліч кишечнику. Далі (свинець накопичується в організмі і майже не виводиться) з’являються нервові симптоми: глухота, сліпота, загальний параліч…» (https://www.nkj.ru/archive/articles/8153/ (Наука и жизнь, СЛАДКИЙ ЯД)). Так що Ісхомах (можливо, того не знаючи) дав дружині дуже корисну пораду.

Крім вибілювання обличчя, еллінські красуні підводили собі брови й очі (звичайною сажею); підфарбовували губи та малювали на щоках рум’янець (за допомогою червоних глин, мінералів та рослинних соків). Цей самий рум’янець анітрохи не нагадував те, що вважаємо рум’янцем ми. Це були акуратні яскраво-червоні кружечки, намальовані на щоках. Можливо, вони вважалися тим гарнішими, чим рівнішим і чіткішим був їх контур.

Так що Єлена Прекрасна, якби з’явилася серед нас у всій своїй красі, вряд чи б когось вразила своєю красою. Втім не факт, що вона б через це засмутилася – «глухота, сліпота, загальний параліч», що були наслідками використання давньогрецького макіяжу, завадили б їй оцінити викликаний її появою ефект.

А ось увага Ісхомаха про те, що «людина вважає найприємнішою річчю тіло у його натуральному вигляді» актуальна і зараз. Так що будьте собою і не зловживайте декоративною косметикою. Тим більше, що деякі виробники й досі використовують у косметиці свинець.