Гладенька, чиста, однотонна шкіра без плям вважається еталоном краси. Але не у всіх. Хтось розмальовує шкіру яскравими фарбами. Хтось оздоблює її шрамами. А хтось робить татуювання. У тому числі й на обличчі. Одним з найяскравіших прикладів такого прикрашення себе є моко – татуювання новозеландських маорі.

Моко – це характерні спіралеподібні орнаменти на обличчі. Узори моко наносять на шкіру і чоловіки і жінки – хоч чоловічі та жіночі варіації татуювання дещо різняться. Також різняться й мотиви, які використовують різні племена, сім’ї та соціальні групи. Але взагалі – кожне моко індивідуальне, як відбитки пальців. Раніше маорі могли за татуюванням легко визначити плем’я, рід, суспільну позицію, рід діяльності, наявність особливих навичок або знань та сімейний статус татуйованої особи.

Дівчина-маорі з татуюванням моко, кінець XIX сторіччя.
Дівчина-маорі з татуюванням моко, кінець XIX сторіччя.

Звісно, татуювання виконувалося згідно строгих правил: наприклад, на правій стороні обличчя «кодувалася» інформація про статус, плем’я та рід зі сторони батька; на лівій – те ж саме, але стосовно сторони матері. У давні часи для маорі не було нічого більш ганебного і більш неприємного, ніж відсутність моко: людина без татуювання не могла ані брати участь в племінних ритуалах, ані вступати у шлюб, ані навіть продавати продукти власної праці.

Жіноча моко спочатку займала лише ділянку шкіри біля губ і на підборідді; але потім стала наноситися також на лоба і на щоки. Існували специфічно жіночі та специфічно чоловічі елементи моко; але ті жінки, які мали високий соціальний статусом, могли використовувати у своєму татуюванні і чоловічі елементи.

Для того щоб зробити моко, спершу на шкіру наносився ескіз, а потім використовувався інструмент, який іменувався uhi whaka tataramoa (самі це вимовляйте); це був дерев’яний молоточок с лезом-долотом з кістки, скойки або каменю. Сам процес нагадував різьбу по дереву. Татуювальником міг бути тільки чоловік. Нанесення звичайного жіночого татуювання як правило займало один два дні.

Uhi whaka tataramoa – “татуювальна машинка” маорі.
Uhi whaka tataramoa – “татуювальна машинка” маорі.

Процедура була дуже болючою; шкіра сильно розпухала – та новоспечений носій тату не міг навіть їсти тверду їжу і його годували рідкими кашицями через воронку.

До речі, традиція моко містить в собі і пояснення пристрасті маорі до колекціонування відрізаних голів – орнаменти на висушених і старанно збережених головах служили своєрідним літописом.

Цікавий факт: традиція моко збереглася виключно завдяки жінкам. Наприкінці XIX – на початку XX століть чоловіки маорі перестали робити собі татуювання на обличчі; і у XX сторіччі лише жінки продовжували «носити» традиційну оздобу на шкірі довкола губ і на підборідді. Зараз же звичай моко повертається – і маорі знову наносять на свої обличчя красномовні орнаменти; правда, татуювання тепер роблять не за допомогою uhi whaka tataramoa, а за допомогою електричної татуювальної машинки.